Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2025 року
у справі № 925/457/23[1]
Господарська юрисдикція
Щодо розмежування наданих адвокатом послуг у касаційних судах
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом міської ради (далі - Рада) до Товариства про стягнення 297 787,95 грн та розірвання договору оренди землі Постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу Товариства задоволено частково; скасовано рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду; ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову Ради, яким стягнуто з Товариства на її користь 32 769,50 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 25.01.2010, а у задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено; стягнуто з Ради на користь Товариства 2 719,45 грн судових витрат.
До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Товариства, в якій воно просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Ради на свою користь 60 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
ОЦІНКА СУДУ
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07. 2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пунктів 6 та 9 частини першої цієї ж статті представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає, зокрема, в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в господарському судочинстві; інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 згаданого вище Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів юридичних осіб у судах під час здійснення господарського судочинства.
Частини друга та третя статті 126 ГПК України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
ВИСНОВКИ: доводи про те, що підготовку та подання касаційної скарги і клопотання про зупинення виконання оскарженої постанови слід рахувати як одну послугу, є необґрунтованими, оскільки Товариство зверталось з таким клопотанням двічі - перше було адресовано КГС ВС і дійсно було викладено в касаційній скарзі, однак було й друге, яке адресовано Великій Палаті Верховного Суду та викладено окремим документом. Вказані клопотання різнились змістом і обґрунтуваннями необхідності зупинення оскарженої постанови, що не дозволяє ототожнювати відповідні послуги Адвоката.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: витрати на адвоката, правила розподілу судових витрат, адвокатські послуги