Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2025 року
у справі № 462/3416/20
Цивільна юрисдикція
Щодо обов'язковості судового рішення, яким визначеного порядок користування земельною ділянкою, для правонаступника співвласника
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулися з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення порядку користування прилеглою до будинку земельною ділянкою.
Рішенням суду першої інстанції у позові ОСОБА_2 відмовлено, позов третіх осіб задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог третіх осіб скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що апеляційний суд не взяв до уваги вимоги статті 120 ЗК України, відповідно до якої при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Правова позиція Верховного Суду: цей спір пов`язаний із захистом прав співвласників нерухомого майна на користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості.
На будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
При вирішенні спору про користування земельною ділянкою суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Ст. 125 ЗК передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Суд першої інстанції, з урахуванням рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 2-666, встановив, що фактично земельна ділянка не надавалась в користування відповідно до ст. 7 ЗК (у редакції 1990 року), оскільки державна реєстрація такого права не здійснювалася, державний акт не видавався.
Апеляційний суд, встановивши, що земельна ділянка, порядок користування якою визначив суд, не була надана в користування чи у власність співвласникам будинку у встановленому законом порядку, площа та конфігурація земельної ділянки на даний час є відмінною від розміру та конфігурації, встановленої ухвалою суду від 30 жовтня 1995 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові третіх осіб.
Висновки: якщо судовим рішенням у спорі між співвласниками визначено порядок володіння та користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх спільну власність, відповідно до їх часток у праві власності, то таке судове рішення є обов'язковим і для особи, яка є правонаступником співвласника.
Ключові слова: принцип добросовісності, правовий режим спільної власності, землекористування
