Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2025 року
у справі № 520/20004/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості судового оскарження протокольного рішення Наукової ради Міністерства освіти і науки України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна (далі - ХНУ), у якому просив визнати протиправним і скасувати протокольне рішення Наукової ради МОН від 23.01.2024 № 5 «Про затвердження порядку денного засідання Наукової ради МОН щодо окремих проєктів та авторів фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, виконавцями яких є заклади вищої освіти та наукові установи, що належать до сфери управління МОН, виконання та фінансування яких розпочалося у 2021- 2024 роках» в частині, якою:
- заборонено представнику ХНУ ОСОБА_1 брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024- 2026 років включно;
- позбавлено його будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.
Окружний адміністративний суд рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі з підстави, визначеної пунктом першим частини першої статті 238 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Положенням про МОН, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення № 630), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
За результатами комплексного аналізу виявлених фактів наукового співробітництва, зокрема підготовки спільних наукових публікацій працівників закладів вищої освіти та наукових установ, що належать до сфери управління МОН, з працівниками установ рф, зокрема публікацій, які були подані до друку та опубліковані після прийняття рішення Урядом України і Верховною Радою України про припинення науково-технічної співпраці з рф, Науковою радою МОН на засіданні були рекомендовані до застосування обмеження наведенні в протоколі від 23.01.2024 № 5.
Наказом МОН від 04.10.2022 № 885 затверджено «Положення про проведення конкурсного відбору проєктів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, виконавцями яких є заклади вищої освіти та наукові установи, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України» (далі - Положення № 885).
За змістом пункту 3 розділу II Положення № 885 Наукова рада МОН (далі - Рада) є дорадчим органом МОН, що координує проведення Конкурсу та здійснює відповідні повноваження, визначені цим Положенням.
Пунктом 14 розділу II Положення № 885 встановлено, що за результатами роботи Ради МОН видає наказ, яким затверджується перелік проєктів досліджень і розробок, що пройшли Конкурс.
Зі спірного протокольного рішення від 23.01.2024 № 5 видно, що Науковою радою МОН за результатом засідання вирішено саме рекомендувати МОН: заборонити, зокрема, ОСОБА_1 брати участь у конкурсах на фінансування досліджень і розробок МОН, які будуть оголошені протягом 2024- 2026 року включно; позбавити, зокрема, ОСОБА_1 будь-яких формалізованих експертних і дорадчих функцій в системі МОН.
Проте вмотивованого рішення, яке остаточно вирішуватиме питання щодо діяльності, зокрема, ОСОБА_1 та буде обов'язковим для виконання та викликатиме відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку, відповідач не прийняв.
Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, щодо яких на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.
ВИСНОВКИ: з огляду на послідовність (стадійність) ухвалення остаточного рішення про заборону позивачу займатися якоюсь науковою діяльністю, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважено ухвалювати МОН.
Спірне протокольне рішення є рішенням рекомендаційного характеру та не може бути окремим (самостійним) предметом судового розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: предмет судового оскарження, адміністративна юрисдикція, концепція належного врядування, повноваження Міносвіти
