Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2025 року
у справі № 907/491/17
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог податкового органу під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою господарського суду порушено провадження у справі № 907/491/17 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця (далі - ФОП, боржник).
Постановою господарського суду у цій справі визнано ФОП банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Головне управління Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника у сумі 7 077 653,48 грн (з них: 3 546 623,10 грн - основний платіж, 2 312 209,46 грн - штрафні санкції, 1 218 820,92 грн - пеня).
Справа переглядалась судами неодноразово.
За результатом нового розгляду справи ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги ГУ ДПС до боржника ФОП на загальну суму 1 901 056,88 грн штрафних санкцій та пені, які підлягають включенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів; у задоволенні решти вимог кредитора відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі податковий орган звернувся із заявою про визнання грошових вимог до боржника у ліквідаційній процедурі з пропуском передбаченого частиною першою статті 45 КУзПБ строку.
Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 59 КУзПБ, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, окрім іншого, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків чи зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Своєю чергою, відповідно до частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (абзац четвертий частини третьої статті 41 КУзПБ).
Отже, для правильного розгляду грошових вимог у цій справі важливим є визначення статусу таких вимог кредитора (конкурсні чи поточні), що пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог.
Суди попередніх інстанцій встановили, що період нарахування податковим органом штрафних санкцій та пені охоплює як час з початку трудових відносин, коли у боржника як роботодавця був наявний обов'язок декларувати та сплачувати відповідні податки та збори, і до відкриття відносно боржника провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, коли зупиняється нарахування штрафних санкцій на конкурсні вимоги, так і період після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, коли нарахування штрафних санкцій та пені є неможливим в силу вимог КУзПБ та ПК України.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість грошових вимог податкового органу до боржника лише на суму 1 901 056,88 грн штрафів та пені, що нараховані до дати відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на податкові зобов`язання, та про включення таких вимог до реєстру вимог кредиторів з урахуванням встановленої законом черговості, а також правомірно відмовили у задоволенні грошових вимог в іншій частині.
ВИСНОВКИ: колегія суддів відхиляє за безпідставністю аргументи скаржника про наявність підстав для визнання грошових вимог у повному обсязі у зв`язку з узгодженістю податкового боргу (боржник не оскаржив ППР ні в адміністративному, ні в судовому порядку), адже така обставина не може нівелювати встановленої законом заборони щодо нарахування штрафних санкцій та пені після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів разом із відкриттям провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: особливості ліквідаційної процедури, наслідки введення мораторію, податкові зобов'язання боржника
