Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 травня 2025 року
у справі № 128/395/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності у суду обов`язку ініціювати проведення розслідування за заявою про застосування недозволених методів розслідування
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 307 КК на строк 7 років з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 310 КК на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_7 вказано рахувати з моменту затримання.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду -без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам, або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку проведення розслідування такої заяви.
Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ВИСНОВКИ: твердження захисника про застосування до засудженого фізичного та психологічного тиску не відповідають критеріям «небезпідставності» в розумінні ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ним не були повідомлені конкретні обставини такого поводження з ним і не надані будь-які підтвердження цим обставинам, що унеможливлювало здійснити їх перевірку, а тому не створювало обов`язку у суду ініціювати проведення відповідного розслідування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері обігу наркотичних засобів, недоліки розслідування, заборона катування
