Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2025 року
у справі № 235/3143/24[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо залучення до участі у справі за цивільним позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково. Cтягнено з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань у розмірі 115 000,00 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1, та розподілу судових витрат змінено.
Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» стверджує, що суд, не врахувавши положень ст.ст. 12, 20 ПК України, не залучив Верховну Раду України та Державну податкову службу України до участі в справі, оскільки вирішення судами попередніх інстанцій питання щодо об'єкта та порядку оподаткування зачіпає права та законні інтереси Верховної Ради України та Державної податкової служби України.
Правова позиція Верховного Суду: Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
У ч.ч. 1 та 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 КЗпП України).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов'язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов'язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди.
Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Висновки: можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України.
Ключові слова: компенсація немайнової шкоди, вимоги до судових рішень, оподаткування моральної шкоди, права працівника
