Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 червня 2025 року
у справі № 201/14368/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо правового значення вказівки особи у заповідальному розпорядженні банку
Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів.
Ухвалою районного суду залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3, який помер, ОСОБА_1.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що дійсно у відділенні, що розташоване в АР Крим, ОСОБА_3 уклав із ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитні договори, вклади за якими банківська установа йому не повернула.
Згідно з матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, спадщину за законом та за заповітом прийняла його дочка ОСОБА_1, надіславши до нотаріальної контори відповідну заяву, отже вона є спадкоємцем. Однак матеріали цивільної справи містять також і заповідальне розпорядження на ім`я сина ОСОБА_4. Суд зазначив, що заповіт на ім`я ОСОБА_1 не скасовує здійснених ОСОБА_3 заповідальних розпоряджень у вказаних договорах банківського вкладу. Дійшовши висновку, що ОСОБА_1 фактично намагається вирішити спір про право власності на спадкове майно, суд вважав необхідним залучення й інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3. З огляду на неможливість, на відміну від відповідача, залучення співпозивача у справі, суд відмовив із цих підстав у позові.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем та не виявив бажання прийняти спадщину, хоча вже минуло понад вісім років. Отже він втратив своє право на спадкування, а тому помилковим є висновок судів про необхідність його залучення до участі у справі.
Правова позиція Верховного Суду: до складу спадкового майна згідно зі ст. 1228 ЦК України входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від способу розпорядження ним - чи зроблено розпорядження щодо права на вклад у заповіті, чи безпосередньо у банку (фінансовій установі) - таке право входить до складу спадщини і на нього поширюються загальні правила спадкування.
Спадкодавець має можливість розпорядитися належним йому правом вимоги грошових коштів (в українській або іноземній валюті), які були внесені на підставі договору банківського вкладу (депозиту) або рахунку. Проте в будь-якому разі спадкодавець самостійно приймає рішення про те, яким чином розпорядитися правом на вклад.
Розпорядження банку (фінансовій установі) по своїй суті є одностороннім правочином, за допомогою якого здійснюється розпорядження правом на вклад. На такий односторонній правочин поширюються відповідні положення ЦК України про правочини (зокрема, про форму, недійсність правочинів). Розпорядження банку (фінансовій установі) досить специфічний односторонній правочин, оскільки може втілюватися як в окремому документі, так і бути умовою договору.
Особа, яка вказана у розпорядженні банку (фінансовій установі), є спадкоємцем вкладу і має можливість на власний розсуд прийняти спадщину (право на вклад) або відмовитися від її прийняття чи не прийняти.
Висновки: якщо особа, вказана у розпорядженні банку (фінансовій установі), не прийняла спадщину або відмовилася від її прийняття, то спадкування права на вклад здійснюється спадкоємцем (спадкоємцями) за заповітом чи/та законом, який прийняв спадщину. Сама по собі вказівка особи у заповідальному розпорядженні банку (фінансовій установі) не свідчить про прийняття такою особою спадщини.
Ключові слова: умови спадкування, наслідки окупації території, неможливість залучення відповідача, процесуальне правонаступництво
