Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 червня 2025 року
у справі № 990SCGC/28/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо меж повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно судді у контексті оцінки обґрунтованості процесуальних звернень
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) «Про скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в частині притягнення судді Синельниківського міськрайонного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Установлення зазначеної підстави не передбачає оцінки ВРП та її дисциплінарними органами в цілому судового рішення, а охоплює лише один із його невід`ємних елементів - наявність у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін.
Водночас обов'язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є встановлення обставин, які доводять, що таке порушення норм процесуального права суддя вчинив умисно або внаслідок недбалості.
Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З урахуванням наведеного в цій справі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати в частині, що дії слідчого судді ОСОБА_1 при постановленні ухвали про скасування арешту майна мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII, однак не погоджується з їх висновком про те, що дії слідчого судді ОСОБА_1 під час вирішення клопотання про накладення арешту також мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону № 1402-VIII.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновком ВРП, що «слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду вказаних клопотань не перевірив та не врахував їх невідповідність вимогам статей 171, 172 КПК України, що є порушенням норм чинного процесуального закону»
ВИСНОВКИ: оцінка обґрунтованості процесуальних звернень належить до виключної компетенції суду як органу, який здійснює правосуддя, такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП та її дисциплінарною палатою процесуального клопотання слідчого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень ВРП, відповідальність суддів, повноваження ВРП
