Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 червня 2025 року
у справі № 205/4192/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо врахування статусу ФОП при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання
Фабула справи: за вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінив, постановив уважати засудженою ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклав на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: на думку прокурора, апеляційний суд застосував до ОСОБА_6 інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням за відсутності підстав для цього. Не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що характеристика особи з місця проживання та наявність у неї статусу ФОП свідчать про можливість її виправлення без відбування покарання, вважає такий висновок необґрунтованим. Заперечує висновок апеляційного суду, за яким додатковими обставинами, які пом'якшують покарання, визнано міцні соціальні зв'язки ОСОБА_6 та факт її реєстрації як ФОП. Вважає, що сама по собі наявність статусу підприємця не підтверджує те, що особа виступила як підприємець у певних правовідносинах. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить, що ОСОБА_6 набула статусу ФОП, проте не підтверджує здійснення такої діяльності. Жодного підтвердження тому, що ОСОБА_6 здійснює підприємницьку діяльність, суду не надано.
Правова позиція Верховного Суду: в аспекті застосування ст. 75 КК України закон вимагає досягнення такої мети, як виправлення особи, прямо вказуючи, що звільнення з випробуванням застосовується, якщо суд дійде висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, і суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини справи. Крім того, питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти і такої мети покарання, як запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як спеціальна, так і загальна превенція (попередження злочинів) у сфері протиправного обігу наркотичних засобів спираються, серед багатьох інших чинників, на тому, що в межах здійснення своїх дискреційних повноважень суд застосовує до винної особи такі заходи кримінально-правового характеру, які здатні справити стримуючий вплив на осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, який демонструє невідворотність істотних обмежень особистих прав особи, визнаної винуватою, і дієвість кримінально-правової політики в сфері протидії незаконному поводженню із наркотичними засобами.
Натомість рішення апеляційного суду про застосування ст. 75 КК України залишає поза увагою, що злочин, який вчинено у сфері обігу наркотичних засобів, виявляє собою суттєву загрозу інтересам суспільства, становить небезпеку для здоров'я населення України, чинить негативний вплив на економічні, культурні та політичні основи суспільного устрою. До того ж відсутні фактичні дані про наявність у засудженої легального джерела доходів та міцні соціальні зв'язки, що об`єктивно здатні утримати її від протиправної поведінки в сфері обігу наркотичних засобів.
При тому, що виправленням особи є такий вплив покарання на свідомість особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення, що виявляється, зокрема, у внесенні коректив у її соціально-психологічні характеристики, нейтралізації негативних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, оскаржена ухвала не містить переконливого обґрунтування можливості досягти таку мету внаслідок звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.
Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення і дійсного, відвертого засудження вчиненого суспільно небезпечного діяння та своєї винуватості, спокути у вчиненому, про що у цьому кримінальному провадженні не йдеться як про обставини, які ґрунтуються на матеріалах справи..
Підставою до звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, який ґрунтується на відомостях про вчинений особою злочин, характер суспільно небезпечного діяння, зміст протиправної поведінки. про особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, її соціально-демографічні властивості, спосіб життя, соціальні зв'язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Висновки: сам по собі статус ФОП не можна вважати достатнім підґрунтям до висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, оскільки він автоматично не свідчить про здійснення соціально корисної діяльності, про отримання особою законних доходів для забезпечення власних потреб, про встановлення та підтримання соціальних зв'язків та комунікацій, притаманних законній господарській діяльності.
Ключові слова: умови звільнення від відбування покарання, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, характеристика винної особи
