Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2025 року
у справі № 607/12186/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо доказового значення дактилокарти
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначив остаточне покарання у виді 3 років й 1 місяця позбавлення волі.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Не вбачаються обґрунтованими й доводи сторони захисту про порушення при відібранні у ОСОБА_7 зразків папілярних візерунків рук.
У матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_7 про відмову надавати відбитки папілярних візерунків пальців рук та долоней.
На запит слідчого Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП було надало оригінал дактилокарти на ім`я ОСОБА_7.
Саме ця дактилокарта та вилучені в ході огляду предметів сліди папілярних візерунків були надані експерту для проведення судової дактилоскопічної експертизи.
Таким чином, у ОСОБА_7 не відбирались зразки для проведення експертизи, а було надано раніше заповнену дактилокарту як окремий документ, що не суперечить вимогам КПК України.
ВИСНОВКИ: дактилокарта не є окремим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не містить в собі фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню. Доказом є висновок судової дактилоскопічної експертизи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: доказування у кримінальному провадженні, вимоги до слідчих дій, оцінка доказів
