Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 липня 2025 року
у справі № 757/55832/21-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо права КМУ на звернення з позовом для захисту власних корпоративних прав держави як єдиного інвестора та акціонера банку, який перебуває в процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави
Фабула справи: КМУ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, АТ КБ «ПриватБанк», про застосування наслідків недійсності договору, визнання відсутніми прав та обов`язків за договором.
Рішенням суду першої інстанції позов КМУ задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову КМУ відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: АТ КБ «ПриватБанк» вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування відповідних норм права у правовідносинах, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного АТ КБ «ПриватБанк» із ринку за участю держави, а саме ч. 16 ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з урахуванням закріпленого у ч. 1 ст. 58 Конституції України принципу незворотності дії законів у часі, та ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 113 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України - це вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, що керується у своїй діяльності Конституцією, законами України і актами Президента України та реалізує завдання, функції та повноваження, покладені на нього чинним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет міністрів України здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними суб'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання.
Таким чином, Кабінет Міністрів України у відносинах із державним банком діє не лише як акціонер, а насамперед, як спеціально уповноважений державний орган, наділений повноваженнями з управління майном державного банку як об'єкту державної власності.
Реалізація відповідних повноважень з управління об`єктами державної власності Кабінетом Міністрів України не може бути ефективною без права звертатися із позовами до осіб, що порушують право державної власності, в тому числі, коли таке порушення відбувається за договором між суб`єктом господарювання та приватною особою.
Кабінет Міністрів України в обґрунтування позовних вимог указував, що всі фінансові зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» впливають на права його єдиного акціонера, яким є держава в особі Кабінету Міністрів України.
У цій справі ключове значення має підстава позову, що прямо пов'язана з особливостями виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави та законодавчим приписом щодо нікчемності правочинів, які не обліковуються банком на момент набуття права власності на акції банка державою (абз. 9 ч. 6 ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Ця норма права спрямована безпосередньо на захист інтересів держави як інвестора банка, дозволяючи оцінити поточну ситуацію та забезпечити правову визначеність на момент виведення неплатоспроможного банка з метою вжиття ефективних заходів. Крім того, такий законодавчий припис є запобіжником проти зловживань та необґрунтованих вимог у майбутньому.
Висновки: право на пред'явлення позову у цьому випадку виникає саме у держави в особі уповноваженого органу, яким є КМУ, як інвестора та акціонера банка з моменту виведення неплатоспроможного банка з ринку за участю держави.
Відтак, КМУ правомірно звернувся до суду з указаним позовом за захистом власних корпоративних прав держави як єдиного інвестора та акціонера цього товариства, що є відмінними за своєю природою від інтересів юридичної особи, з огляду на відсутність інших способів захисту відповідних прав.
Ключові слова: преюдиційні обставини, предмет доказування, формування доказової бази, позабалансові рахунки
