Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 серпня 2025 року
у справі № 280/7211/24[2]
Адміністративна юрисдикція
Щодо правового регулювання анулювання ліцензії за наявності акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов у сфері вищої освіти
ФАБУЛА СПРАВИ
Класичний приватний університет (далі - КПУ) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет»;
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України «Про результати позапланової перевірки «Класичний приватний університет»;
- визнання дій Міністерства освіти і науки України щодо обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 протиправними;
- зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо відновлення Класичному приватному університету можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Рішенням окружного адміністративного суду в позов задоволено повністю.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Питання щодо ліцензування освітньої діяльності врегульовано Законами України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) та «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).
Статтею 16 Закону № 222-VIII дійсно не передбачено такої підстави для анулювання ліцензії як у пункті 3 частини 4 статті 24 Закону № 1556-VIII - наявність акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. А статтею 2 цього Закону встановлено, що він регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Проте пунктом 6 частини 1 статті 7 визначено, що ліцензуванню підлягає освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти. Отже,
У правовідносинах, щодо яких виник спір, норми Закону № 1556-VIII є достатньо чіткими і передбачуваними. Позивач є закладом вищої освіти, діяльність якого регулюється і нормами, зокрема вказаного Закону. Пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII чітко визначено, що ліцензуванню підлягає освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти, яким є Закон № 1556-VIII. Пункт 3 частини 4 статті 24 цього Закону щодо анулювання ліцензії внаслідок невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних вимог є достатньо передбачуваним щодо правових наслідків невиконання розпорядження. Також вказаний Закон не передбачає підстав та можливості для органу ліцензування повністю або частково зупиняти дію ліцензії.
Відтак, норми законів № 222-VIII та № 1556-VIII відповідають вимогам «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, оскільки є достатньо доступними, чітко сформульованими і передбачуваними у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Їх норми не допускають неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків позивача у цій справі.
ВИСНОВКИ: зміст норми права пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII свідчить, що Закон № 1556-VIII є спеціальним по відношенню до Закону № 222-VIII. Відтак норми, визначені спеціальним Законом є пріоритетними перед нормами загального Закону. За таких обставин до обставин цієї справи підлягає застосуванню спеціальна норма, яка передбачає анулювання ліцензії за наявності акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов - норма пункту 3 частини 4 статті 24 Закону № 1556-VIII, а не норми статті 16 Закону № 222-VIII.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження МОН, умови ліцензування, відповідальність ліцензіата
