Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2025 року
у справі № 320/31536/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо протиправності встановлення підзаконним нормативно-правовим актом обмежень стосовно використання зареєстрованої торговельної марки на вивісці аптечного закладу
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ «Фармація Києва» звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)» від 30.11.2016 № 929, в редакції від 11.07.2023, в частині абзацу 6 пункту 161, яким встановлено певні умови та обмеження для використання торговельної марки, що належить ліцензіату, а саме: якщо таке найменування не містить вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі, інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення, порівнянь з іншими аптечними закладами.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 699 внесено зміни до пункту 161 Ліцензійних умов № 929 шляхом доповнення, після абзацу п'ятого, новим абзацом, згідно з яким: «На вивісці та зовнішніх рекламних конструкціях аптечного закладу дозволяється, крім використання позначення виду аптечного закладу, зазначати найменування ліцензіата, аптечного закладу та/або торговельної марки, що належить ліцензіату на законних підставах, за умови, що таке найменування не містить вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі, інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення, порівнянь з іншими аптечними закладами».
Як випливає зі змісту оскаржуваного положення пункту 161 Ліцензійних умов № 929 назва торгівельної марки, якщо вона містить вказівку на ознаку цін, апріорі вважається такою, що вводить в оману та, відповідно не може використовуватися у законний спосіб.
Разом з тим, з урахуванням викладеного та беручи до уваги положення частини десятої статті 9 Закону № 222-VIII стосовно заборони включення до ліцензійних умов вимог щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому та щодо додержання законодавства, обов`язковість виконання якого встановлена законом для всіх суб`єктів господарювання, Суд констатує, що включення до ліцензійних умов положення про заборону зазначення на торговельній марці, що належить ліцензіату на законних підставах, вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі, інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення, порівнянь з іншими аптечними закладами, по-перше, дублює/конкретизує загальні вимоги щодо оманливості, вже встановлені Законом № 3689-XII, що прямо заборонено Законом № 222-VIII; по-друге, обмежує правомірне використання зареєстрованої торговельної марки, яка пройшла перевірку відповідно до Закону № 3689-XII.
Отже, виходячи з викладеного та з урахуванням того, що умови використання торговельної марки встановлені Законом № 3689-ХІІ, будь-які обмеження щодо її використання, зокрема, і шляхом нанесення на вивіску, визначені спеціальним законодавством у цій сфері (ЦК України, Законом № 222-VIII) та додатково охороняються державою відповідно до Закону № 3689-ХІІ, торговельні марки позивача мають належний правовий захист і їх використання не може бути обмежене всупереч чинному законодавству, зокрема зазначенням таких умов, що вже встановлені Законом № 3689-XII в статтях 5, 6.
До того ж встановлення Кабінетом Міністрів України додаткових вимог до торгівельних марок, які пройшли законодавчо визначені процедури, необхідні експертизи та отримали свідоцтва на знак для товарів та послуг, суперечить принципам правової визначеності та пропорційності, оскільки будь-які обмеження у здійсненні права інтелектуальної власності можуть запроваджуватися лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, яким є оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України.
Отже, положення абзацу 6 пункту 161 Ліцензійних умов № 929 є протиправним в частині умов, за яких найменування торговельної марки, що належить ліцензіату на законних підставах, не дозволяється використовувати, оскільки включає вимоги щодо додержання законодавства України у відповідній сфері, а саме у сфері охорони та використання торговельних марок, а також порушує право позивача на використання торговельних марок шляхом нанесення їх на вивіску, що суперечить гарантіям, закріпленим у законодавстві України у сфері охорони інтелектуальної власності.
Крім того, визначені відповідачем обмеження є дискримінаційними, оскільки позивач, який володіє торгівельною маркою, яка вже пройшла усі необхідні державні експертизи, ставиться у нерівне становище поряд з іншими суб`єктами господарювання. Так, позивач, який отримав свідоцтво на торговельну марку на рівних з іншими суб`єктами господарювання умовах і відповідно до встановлених законом процедур, фактично обмежується у можливості реалізації права інтелектуальної власності, використанні торгової марки у власній господарській діяльності, що ставить його у невигідне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання, тобто дискримінує.
ВИСНОВКИ: положення абзацу 6 пункту 161 Ліцензійних умов № 929 є таким, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, порушує принципи правової визначеності та законних очікувань, встановлює дискримінаційні умови здійснення суб'єктами господарювання своєї господарської діяльності лише в частині умов, за яких найменування торговельної марки, що належить ліцензіату на законних підставах, не дозволяється використовувати.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження КМУ, вимоги ліцензійних умов, порушення прав інтелектуальної власності
