Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2025 року
у справі № 203/2761/21
Цивільна юрисдикція
Щодо способу визначення розміру заробітку, який нотаріус втрачає у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та розслідуванням кримінальної справи
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), обласної прокуратури, ГУНП про відшкодування шкоди, завданої діями органу досудового розслідування та прокуратури.
Позов мотивовано тим, що позивач є приватним нотаріусом. Стосовно нього були порушені кримінальні справи, кримінальне провадження стосовно позивача закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень. Отже, позивач незаконно притягався до кримінальної відповідальності і протягом 121 місяця стосовно нього вчинялися незаконні слідчі та процесуальні дії.
Суд першої інстанції рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув компенсацію заподіяної немайнової (моральної) шкоди в сумі 4 356 000,00 грн, компенсацію заподіяної майнової шкоди в сумі 369 083,33 грн, компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 55 000,00 грн, а всього стягнув 4 780 083,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд рішення районного суду змінив у частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, зменшивши її з 4 356 000,00 грн до 576 000,00 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ГУНП не погоджуючись із стягненням на користь позивача суми відшкодування майнової шкоди, зазначає, що позивач не надав докази, які б підтвердили, що він міг отримати дохід у відповідному розмірі, а діяльність органів досудового розслідування стала достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати дохід. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги декларацію позивача про доходи, отримані за період з 2009 до 2010 років. Звертає увагу, що пред`явлення вимоги про відшкодування майнової шкоди як неодержаних доходів повинно ґрунтуватися на доказах, які підтверджували те, що позивач міг і повинен був отримати доходи, і саме діяльність органів досудового розслідування стала єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості отримати дохід у зазначений період.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовують (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (ст. 3 Закону).
П. 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення) передбачено, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 266/94-ВР розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
Відповідно до пп. 3 п. 9 Положення середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, - шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. У цьому випадку йдеться, зокрема, про доходи осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю та іншими видами діяльності, заснованими виключно на особистій праці цих осіб, членів їх сімей.
Правовий статус приватного нотаріуса в Україні визначено Законом України «Про нотаріат».
Ст. 3 цього Закону визначає, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Приватний нотаріус є самозайнятою особою.
Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Висновки: визначаючи розмір заробітку, який позивач як нотаріус втратив у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та розслідуванням кримінальної справи, правильно виходив із розміру заробітної плати, наведеного позивачем у деклараціях за попередні роки, врахувавши перебування позивача під вартою, та дійшов обґрунтованого висновку, що за цей час позивач був позбавлений можливості виконувати трудову діяльність, у зв`язку з чим правомірно компенсував на користь позивача суму заподіяної майнової шкоди.
Ключові слова: доведення розміру моральної шкоди, еквівалент моральної шкоди, наслідки незаконного кримінального переслідування
