Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2025 року
у справі № 367/252/24[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо наслідків пред`явлення виконавцем позову в інтересах боржника
Фабула справи: приватний виконавець в інтересах ОСОБА_1 (боржниці) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними шлюбного договору й договорів дарування та визначення частки боржника в спільному майні.
Суд першої інстанції ухвалою позовну заяву повернув особі, яка її подала.
Апеляційний суд постановою задовольнив апеляційну скаргу приватного виконавця, ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивація касаційної скарги: приватний виконавець вважає, що виконавець за певних умов фактично наділений правом на звернення до суду з позовом від імені боржника.
Правова позиція Верховного Суду: формою звернення виконавця до суду з вимогою про визначення частки боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, є подання (ст. 443 ЦПК України). Водночас оскільки передбачена наведеною статтею процедура не спроможна врегулювати існуючий спір про право на майно та не забезпечує дотримання засад змагальності судового процесу, то в разі наявності спору про право на відповідне майно виконавець може звернутися до суду з вимогою про визначення частки боржника в ньому в порядку позовного провадження (шляхом пред'явлення відповідного позову).
Наявність спору про право під час вирішення подання виконавця має оцінюватися судами не формально, а з дослідженням усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього процесуального питання. Саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним наявності у боржника частки в праві спільної власності на майно не є безумовним підтвердженням існування спору про право, адже такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним. Суд повинен ураховувати, зокрема, поведінку боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності.
Оскільки в ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII врегульовано алгоритм дій не учасників виконавчого провадження, а безпосередньо виконавця та уповноважених органів і установ, до яких звертається боржник, то правочини щодо майна боржника, які призвели до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, можуть бути визнані недійсними судом за позовом виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо конкретного боржника.
Діяльність виконавця обумовлюється необхідністю підтримання принципів законності і верховенства права, а не інтересом конкретного учасника виконавчого провадження. Забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим чи немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Тому виконавець вправі звернутися до суду з позовами про визначення частки боржника у спільному майні та про оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача (а не боржника) у виконавчому провадженні.
Висновки: пред`явлення виконавцем позову в інтересах боржника має наслідком або повернення позовної заяви заявникові на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, або (якщо провадження вже відкрите) залишення її без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 цього Кодексу.
Ключові слова: межі повноважень виконавця, право на звернення до суду, принцип інстанційності, вирішення подання виконавця
