Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 вересня 2025 року
у справі № 916/105/22
Господарська юрисдикція
Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 до господарського суду надійшло клопотання кредитора АТ "Райффайзен Банк" про закриття провадження у справі на підставі пунктів 10, 13 частини 1 статті 90 та пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ.
Ухвалою господарського суду закрито провадження у справі № 916/105/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1.
Постановою ухвалу господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та / або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.
Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
За змістом положень пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: - боржник подає суду декларації; - керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; - отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк, встановлений законом.
Водночас законодавцем не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації, а зазначена в ній інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
невідображення активів членів сім`ї та своїх фінансових зобов'язань не є неточностями декларації, а є невідображенням повної та достовірної інформації про все наявне майно боржника та членів його сім`ї, що є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.
У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися згідно з вимогами статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Під час подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Відтак, невідповідність плану реструктуризації боргів боржника вимогам КУзПБ фактично свідчить, що мета процедури реструктуризації боргів боржника, передбачена Кодексом, не виконується.
Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.
ВИСНОВКИ: враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій систематичне ненадання боржницею повних і достовірних відомостей щодо її майна, доходів та витрат, неодноразове подання виправлених декларацій, що може свідчити про намагання боржниці приховати інформацію, що дозволяла б встановити її реальне фінансове становище, а також враховуючи невідповідність умов поданого боржницею плану реструктуризації боргів боржника вимогам законодавства, оскільки цей план вказує на ознаки ухилення боржниці від виконання зобов'язань, який фактично має на меті не реструктуризацію боргів перед кредитором, як передбачає закон (стаття 124 Кодексу України з процедур банкрутства), а фактичне списання заборгованості перед кредитором, та свідчить про ігнорування боржницею мети і завдань процедури реструктуризації боргів, - дійшла висновку, що в цій справі судами правильно застосовано положення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ і прийнято у межах дискреційних повноважень суду обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відповідальність боржника, припинення процедури неплатоспроможності, зміст процедури банкрутства
