Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 червня 2025 року
у справі № 160/632/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо необхідності обґрунтування рішення міграційного органу про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання та примусове повернення особи до країни походження
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України (далі - ГУ ДМС України), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати ГУ ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з поданими документами, про видачу (обмін) посвідки на тимчасове проживання в Україні з урахуванням норм чинного законодавства та висновків суду.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою органом Державної міграційної служби України громадянину російської федерації в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні в умовах воєнного стану у зв`язку із повномасштабною агресією зі сторони російської федерації.
Закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 припало на введення в Україні правового режиму воєнного стану, з огляду на що питання обміну посвідок іноземцям та особам без громадянства характеризувалось певними особливостями.
Згідно з підпунктами 7 та 11 пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Тобто, саме на Службу безпеки України, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов`язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України. Тим більше в умовах воєнного стану.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.
Лише з`ясувавши наявність визначених підпунктом 7 пункту 61 Порядку № 322 підстав для відмови в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання можна визначити співмірність та пропорційність між застосованими до позивача заходами, передбаченими частиною першою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його інтересами і правами, зокрема правом на повагу до сімейного життя подружжя.
В оскаржуваному рішенні Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС рішення від 04.01.2023 про відмову ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 не вказано чи становили дії іноземця «загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні», чи іноземець «вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві», чи іноземець «розшукується у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином», як не вказано і конкретних обставин, які б дозволяли дійти відповідачеві висновку про підтвердження наявності таких порушень з боку позивача.
У листі від 03.01.2023, яким повідомлено ГУ ДМС про те, що управлінням відповідно до пункту 13 частини першої статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України» отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянина рф ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове проживання недоцільно на підставі підпунктів 7, 11 пункту 61 Порядку № 322, не вказано про конкретну поведінку ОСОБА_1 або про конкретні звинувачення проти нього, які б свідчили про те, що його присутність загрожує національній безпеці, громадському порядку, здоров?ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або що він вчинив злочин проти миру, воєнний чи проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукується через учинення діяння, що за законами України - тяжкий злочин. Цей лист не містить конкретних фактів, які б дозволили кваліфікувати їх такими, що створюють підстави для відмови іноземцю у документуванні посвідкою на тимчасове проживання за пунктом 7 Порядку № 322.
Формулювання у листі СБУ словосполучення «…подальше документування … посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно…» свідчить про його оціночний та рекомендаційний характер.
Як слідує із змісту оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції, констатуючи правомірність прийнятого на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 рішення відповідачем, обмежилися констатацією факту наявності листа від 03.01.2023, як достатньої підстави для прийняття спірного рішення, при цьому не перевірили наявності обставин, з якими вказана норма Порядку № 322 пов`язує підставу для відмови іноземцю в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, а саме чи було цим іноземцем допущено дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи вчинявся позивачем злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві; чи розшукується позивач у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином тощо.
ВИСНОВКИ: оскільки лист Служби безпеки України, наданий в межах своєї компетенції, не містить ознак управлінського акта з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права та не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, тож обґрунтованість зазначеної у такому листі інформації має перевірятися органом ДМС як суб'єктом управлінської діяльності, який на підставі цього листа приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права, (не формально).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: міграційні спори, отримання дозволу на проживання, оскарження рішень ДМС