Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2025 року
у справі № 752/16706/20
Цивільна юрисдикція
Щодо права спадкоємця на позов у разі неотримання ним свідоцтва про право на спадщину
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: державна нотаріальна контора, приватний нотаріус міського нотаріального округу, Житлово-будівельний кооператив «Проектувальник-6», та просила: визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу; визнати за нею право власності на частину квартири.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, визначені у статтях 252-255 ЦК України.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
ВИСНОВКИ: факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила перебігу позовної давності, порядок спадкування, оформлення спадкових прав
