Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 квітня 2024 року
у справі № 461/2622/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо обставин, які передують примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства
ФАБУЛА СПРАВИ
Головне управління Державної міграційної служби України звернулося до суду з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, для забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено та вирішено затримати з метою ідентифікації громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, для забезпечення примусового видворення за межі території України.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
З аналізу норм статей 26 та 30 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI) убачається, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.
При цьому компетентним органом в розумінні статті 26 Закону № 3773-VI є орган Державної міграційної служби України, орган Служби безпеки України, або орган охорони державного кордону.
Тобто, застосовуючи приписи частини першої статті 30 Закону № 3773-VI, варто зважати, що примусове видворення з України іноземця на підставі прийнятої постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення компетентного органу про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має чинний закордонний паспорт, паспорт громадянина російської федерації, чинне посвідчення водія, видане 25.04.2022 в Україні, тобто його особа ідентифікована.
Відповідач є одружений з громадянкою України з 11.10.2008, має двох дітей 05.05.2021 року народження.
Згідно з довідкою Зимноводської сільської ради від 17.01.2023 має зареєстроване місце проживання ОСОБА_1. Крім того, відповідач є власником квартири.
З 09.06.2017 відповідач працює на посаді фахівця «Експертного продажу» Гіпермаркету «Епіцентр К» у м. Львові, що підтверджуються довідкою ТОВ «Епіцентр К» від 18.01.2023 № 4.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача мотивів ухилятися від виконання законних вимог органів державної міграційної служби та втечі.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з посвідченням від 13.03.2023 УВКБ ООН ОСОБА_1 звернувся з проханням про допомогу в проходженні державної процедури про надання статусу біженця у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту», в якому зазначено, що ця особа підпадає під захист Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і повинна, зокрема, бути захищеною від примусового повернення до країни, де існуватиме загроза її життю і свободі.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі дії відповідача свідчать про намір відповідача легалізувати своє перебування в України.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не подав жодного доказу негативної поведінки відповідача в Україні, яка б свідчила про його намір ухилитися від добровільного виконання рішення Державної міграційної служби про примусове повернення, намір ухилятися від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджання проведенню процедури видворення або існування ризику втечі.
Із огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а затримання особи з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України можливе лише за їх наявності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ВИСНОВКИ: примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: права іноземців, підстави примусового видворення, позбавлення свободи іноземців
