Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2025 року
у справі № 208/13022/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності в апеляційного суду повноважень постановлювати окрему ухвалу з питань, пов'язаних із суттю кримінального провадження та його забезпеченням
ФАБУЛА СПРАВИ
У кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді районного суду міста застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави, як альтернативного виду запобіжного заходу.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу слідчого судді районного суду міста залишено без зміни.
До районного суду міста надійшло клопотання слідчого у межах кримінального провадження про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді районного суду міста відмовлено та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу слідчого судді районного суду міста стосовно ОСОБА_7 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 відмовлено у зв'язку із спливом строку дії запобіжного заходу.
Крім того, апеляційним судом постановлено окрему ухвалу, якою постановлено звернутися до Вищої ради правосуддя для вжиття стосовно судді ОСОБА_6 заходів у межах наданих повноважень відповідно до ст. 3 Закону України «Про вищу раду правосуддя», щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пп. «а» п. 1 ч. 1, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
ОЦІНКА СУДУ
Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, окрема ухвала апеляційного суду постановлена у зв`язку зі здійсненням процедури продовження обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За своєю суттю провадження з розгляду слідчим суддею клопотання про застосування (продовження) дії запобіжного заходу відноситься до забезпечувальних проваджень, тобто проваджень, направлених на створення умов для вирішення завдань, визначених у ст. 2 КПК.
Більше того, оскільки згідно з положеннями статей 178, 194 КПК при застосуванні запобіжних заходів слідчий суддя (суд) встановлює чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, то це провадження безсумнівно є таким, що пов'язано із суттю кримінального провадження, тобто його предметом частково виступають й кримінально-правові відносини.
Постановлення окремих ухвал можливе лише у разі відсутності у кримінальному процесуальному законі механізмів або їх недостатності для усунення судом відповідної інстанції перешкод задля ефективного здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні.
Що ж до цієї справи, то питання, щодо яких апеляційний суд висловився в окремій ухвалі (питання незаконного складу суду й законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про продовження тримання під вартою й застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту) мали б вирішуватися виключно за процедурою, передбаченою КПК в аспекті реалізації положень п. 2 ч. 2 ст. 412 та п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК (в частині ухвалення судового рішення незаконним складом суду) й ст. 422 та п. 4 ст. 407 КПК (в частині встановлення незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді).
ВИСНОВКИ: апеляційний суд не вправі постановлювати окрему ухвалу з питань, пов'язаних із суттю кримінального провадження та його забезпеченням.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: заходи забезпечення кримінального провадження, межі повноважень апеляційного суду, продовження запобіжних заходів
