Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 380/17417/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо наслідків зміни суб'єкта забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування внаслідок внесення змін до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»
Фабула справи: МПП «Транспортник» звернулося до суду з позовом до Управління транспорту та зв`язку обласної Державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території області, за участю третіх осіб - обласної державної (військової) адміністрації, державної (військової) районної адміністрації області, міської ради, ТОВ «Транссіті», ТОВ «Сігма» з вимогами:
- визнати протиправними дії Управління транспорту та зв`язку щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області;
- скасувати рішення конкурсного комітету у частині визначення ТОВ «Сігма» переможцем конкурсу на автобусний маршрут;
- скасувати наказ начальника Управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації «Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)»;
- визнати недійсними договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладені з переможцями конкурсу ТОВ «Сігма» та ТОВ «Транссіті».
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: МПП «Транспортник» вказує, що комплексне застосування (тлумачення) положень ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ та п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 1712-ІХ, з врахуванням п.п.4 і 4-1 Порядку № 1081 та п. 14-1 Правил № 176, дозволяє дійти однозначних висновків про те, що зміни в правилах організації пасажирських перевезень, що полягають в зміні суб'єкта, відповідального за забезпечення організації пасажирських перевезень, не мають наслідком автоматичну зміну сторони договору на перевезення пасажирів, укладеного до внесення таких змін.
Правова позиція Верховного Суду: особливістю спірних правовідносин є те, що Законом України від 07.09.2021 № 1712-IX, який набрав чинності 02.10.2021, ст. 7 Закону № 2344-III викладено у новій редакції.
Унесені вказаним Законом зміни передбачали приведення порядку організації пасажирських перевезень автомобільним транспортом органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до нового адміністративно-територіального устрою, що виник у зв'язку з добровільним об'єднанням територіальних громад.
У зв`язку з цим у новій редакції ст. 7 Закону № 2344-III визначення організатора пасажирських перевезень залежить, у першу чергу, від того, чи виходить відповідний маршрут за межі території територіальної громади.
Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону № 2344-III (у редакції Закону України від 07.09.2021 № 1712-IX) забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.
Отже, з 02.10.2021 районні державні адміністрації більше не належать до суб'єктів забезпечення організації пасажирських перевезень.
Щодо впливу зазначених новел на статус договорів, що були укладені до 02.10.2021 з відповідними районними державними адміністраціями (як Договір №102) та продовжували бути чинними, то Суд зазначає, що одночасно з внесенням змін до ст. 7 Закону №2344-III у частині суб`єкта, на якого покладається організації пасажирських перевезень, п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 07.09.2021 №1712-IX було передбачено, що договори про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до закінчення строку дії таких договорів.
Висновки: зміна суб'єкта забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування внаслідок внесення змін до ст. 7 Закону № 2344-III не є підставою для автоматичної зміни сторони договору, що був укладений до 02.10.2021, у тому числі в порядку компетенційного правонаступництва.
Ключові слова: перевезення пільгових пасажирів, регулювання тарифів, умови продовження контракту, принцип мовчазної згоди
