Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 380/17417/23[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо форми досягнення згоди про продовження строку дії договору про перевезення
Фабула справи: МПП «Транспортник» звернулося до суду з позовом до Управління транспорту та зв`язку обласної Державної адміністрації, Обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі території області, за участю третіх осіб - обласної державної (військової) адміністрації, державної (військової) районної адміністрації області, міської ради, ТОВ «Транссіті», ТОВ «Сігма» з вимогами:
- визнати протиправними дії Управління транспорту та зв`язку щодо оголошення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області;
- скасувати рішення конкурсного комітету у частині визначення ТОВ «Сігма» переможцем конкурсу на автобусний маршрут;
- скасувати наказ начальника Управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації «Про визначення перевізників-переможців конкурсу з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)»;
- визнати недійсними договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладені з переможцями конкурсу ТОВ «Сігма» та ТОВ «Транссіті».
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: МПП «Транспортник» вказує, що ураховуючи, що повноваження на надання згоди на продовження дії договорів на перевезення пасажирів на період воєнного стану належать виключно сторонам, якими в спірних правовідносинах є МПП «Транспортник» і районна державна адміністрація, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність отримання згоди про продовження строку дії договору від обласної державної адміністрації є протиправним.
Правова позиція Верховного Суду: Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV регулює відносини, пов`язані з отриманням певних дозволів (висновків, рішень, погоджень, свідоцтв), необхідних для провадження певних видів господарської діяльності та / або певних дій щодо здійснення господарської діяльності.
Проте Суд зазначає, що перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (як у межах спірних правовідносинах), здійснюється на підставі договору, укладенню якого передує публічний конкурс.
Договір визначає відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, зокрема: умови організації перевезень, термін роботи автомобільного перевізника, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Беручи до уваги, що Закон № 2806-IV не регулює відносини, пов'язані із укладенням договорів, застосування судом першої інстанції до правовідносин, пов'язаних із продовження строку дії договору на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області, принципу мовчазної згоди, зміст якого розкрито в ст. 1 Закону № 2806-IV, є помилковим.
Суд зауважує, що необхідність досягнення взаємної згоди сторін договору як умова продовження строку його дії на період воєнного стану, що передбачена п. 14-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту №176 та п. 4-1 проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування Порядку №1081, кореспондує загальним положенням цивільного законодавства про договір, зокрема ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також п. 4.1 Договору передбачено, що зміна умов цього договору допускається за взаємною згодою сторін. Про зміну умов договору сторони підписують відповідну додаткову угоду до договору. У випадку зміни законодавства, яке регулює правовідносини між організатором та перевізником сторони вносять відповідні зміни до договору. Зміни в цьому випадку вносяться шляхом складання та направлення організатором перевізнику відповідної додаткової угоди до договору. Додаткова угода до договору направляється організатором протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності змінами законодавства. Перевізник зобов'язаний підписати додаткову угоду до договору протягом 20 календарних днів з моменту його направлення організатором.
Висновки: формою досягнення згоди про продовження строку дії договору на умовах, передбачених п. 14-1 Правил №176 та п. 4-1 Порядку №1081, є підписання додаткової угоди до основного договору про перевезення.
Ключові слова: перевезення пільгових пасажирів, регулювання тарифів, умови продовження контракту, повноваження на проведення конкурсу, підстави правонаступництва
