Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 лютого 2026 року
у справі № 380/873/22[2]
Адміністративна юрисдикція
Щодо протиправності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження детального плану території
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевський», в якому просив визнати протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради від 25.02.2021 №123 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Л.Мартовича, вул. І. Григоровича, вул. Дж. Дудаєва».
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин (частина третя статті 17 Закону № 3038-VI).
Частиною першою статті 19 Закону № 3038-VI встановлено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (надалі - Порядок № 290) детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).
Отже, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, детальний план території. Відповідно детальний план території є актом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
ВИСНОВКИ: передбачена детальним планом можливість будівництва багатоповерхового (шестиповерхового за умови влаштування плоского даху) житлового будинку на території, яка відповідно до Генерального плану міста віднесена до зони малоповерхової житлової забудови (до чотирьох поверхів), не може розцінюватися як уточнення її функціонального призначення. Таке планувальне рішення змінює параметри забудови, визначені Генеральним планом, і тому суперечить положенням містобудівної документації вищого рівня.
При цьому сам по собі факт, що висота передбаченої детальним планом нової будівлі не перевищує рівень навколишньої історичної забудови, не може розглядатися як підстава для відступу від положень Генерального плану. Генеральний план населеного пункту має обов'язковий характер для всіх суб'єктів містобудівної діяльності, а його вимоги підлягають не довільному тлумаченню, а неухильному дотриманню при розробленні містобудівної документації нижчого рівня, зокрема, детальних планів територій. Отже, затвердження спірною в цій справі ухвалою міської ради детального плану, положення якого змінюють встановлені Генеральним планом параметри забудови, вказує на те, що орган місцевого самоврядування не діяв на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що також є свідченням протиправності спірної в цій справі ухвали міської ради.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори у сфері містобудування, зміст містобудівної документації, ДПТ
