Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2026 року
у справі № 360/660/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню під час проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - ЦМСЕК МОЗ України), що оформлено довідкою про невизнання інвалідом без номера, без дати, виданою ОСОБА_1, оглядалась ІНФОРМАЦІЯ_1 заочно;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії позивачці та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії та продовжити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
У пункті 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317), законодавець чітко розмежовує процесуальні дії такі як перевірка обґрунтованості прийнятих рішень та проведення медико-соціальної експертизи. Перша є формою перевірки медичної документації, а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561 (далі - Інструкція №561). У випадку якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.
Аналіз змісту Інструкції №561 свідчить, що вона визначає критерії саме для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції.
Інструкція №561 за своєю структурою орієнтована на регламентацію роботи районних, міжрайонних, міських та обласних комісій, які безпосередньо здійснюють експертну оцінку стану хворого. ЦМСЕК МОЗ, виконуючи функцію контролю згідно з пунктом 13 Положення №1317, діє як орган адміністративного нагляду. Вимога про обов`язкове застосування положень Інструкції щодо очного огляду та заповнення актів огляду за стандартною процедурою під час перевірки обґрунтованості рішень МСЕК є звуженням контрольних повноважень ЦМСЕК МОЗ. Якщо ЦМСЕК виявляє методологічні помилки або відсутність необхідного обсягу досліджень у медичній справі, вона має право скасувати рішення на підставі порушення норм Положення №1317, не застосовуючи при цьому приписи Інструкції №561.
Положення №1317 розрізняє такі поняття як «переогляд» (який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи) та «перевірку обґрунтованості» (яка передбачає медичний та правовий аналіз вже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку).
Повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності. У протилежному випадку орган зобов'язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.
Застосування повноваження на скасування рішення нижчестоящої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи без проведення додаткових клінічних досліджень вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або у випадку, коли для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов'язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.
Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією №561, або відсутності в матеріалах справи обов`язкових об`єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму. У разі, якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов'язаний ініціювати процедуру переогляду (медико-соціальної експертизи) з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.
Під очевидною невідповідністю слід розуміти, зокрема, випадки, коли діагноз особи, зафіксований у первинній справі, згідно з нормами Інструкції №561 взагалі не передбачає встановлення II групи інвалідності безстроково. У такому разі повторне об`єктивне обстеження (очний огляд) є надмірним, оскільки правова дефектність висновку нижчої комісії міститься безпосередньо в медичних документах.
ВИСНОВКИ: Інструкція №561 не містить жодної згадки про порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, а тому поширення її норм на цю процедуру за аналогією є неправомірним. У правовідносинах, в яких ЦМСЕК МОЗ виступає як контролюючий орган, така процедура регулюється виключно спеціальною нормою, а саме пунктом 13 Положення №1317, яка наділяє її правом скасовувати рішення безпосередньо за результатами виявлення необґрунтованості медичних матеріалів і їх невідповідності висновкам нижчестоящих комісій.
Таким чином, висновок судів про необхідність дотримання процедури, встановленої Інструкцією №561, під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій, є юридично помилковим. Якщо ЦМСЕК МОЗ встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, вона може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об'єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акта комісії, що перевіряється. Отже, Інструкція №561 не відповідає всім ознакам акта, який застосовується для регулювання порядку здійснення перевірки обґрунтованості рішень органом вищого рівня.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: межі повноважень ЦМСЕК, порядок медичного огляду, процедура медично-соціальної експертизи
