Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2025 року
у справі № 760/14237/22
Цивільна юрисдикція
Щодо звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. При цьому інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій встановили, що:
- ОСОБА_1 працювала в Управлінні патрульної поліції Донецької області Департаменту патрульної поліції на посаді оператора комп`ютерного набору ІІ категорії відділу моніторингу та аналітичного забезпечення та її робоче місце знаходилось у м. Маріуполі;
- на момент початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у лютому 2022 року позивачка перебувала у м. Маріуполі, в якому розпочались активні бойові дії та існувала реальна небезпека для життя і здоров`я громадян;
- з огляду на відсутність зв'язку, комунікацій, цивільного транспортного сполучення з м. Маріуполем, а також масовані обстріли, виїхати безпечно із міста до 28 травня 2022 року ОСОБА_1 не мала можливості;
- доказів організації відповідачем заходів щодо безпечної евакуації працівників з м. Маріуполя матеріали справи не містять;
- доказів інформування роботодавцем працівника, про те, що її робоче місце розташоване у м. Львові, матеріали справи не містять;
- в добровільному порядку відповідач не поновив трудових прав ОСОБА_1.
З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновком про наявність поважних причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та незаконність її звільнення за прогул.
ВИСНОВКИ: звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура звільнення, склад прогулу, незаконне звільнення, робота в умовах воєнного стану
