Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2026 року
у справі № 201/4863/24
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для звільнення працівника за прогул у разі недосягнення компромісу з роботодавцем з приводу підстав для відпустки без збереження заробітної плати
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позову.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Запровадження воєнного стану не є підставою для будь-яких обмежень прав, передбачених статтею 27 Конституції України (стаття 64 Конституції України).
Оскільки в умовах війни держава не може повністю гарантувати безпеку життя і здоров`я громадян, їм було рекомендовано самостійно дбати про свою безпеку, зокрема за першої можливості покинути разом із сім`єю небезпечну зону (пункт 1 «Дій населення в умовах надзвичайних ситуацій воєнного характеру», рекомендований Державною службою України з надзвичайних ситуацій), що суд має врахувати під час розгляду справи.
Занадто формальний підхід під час розгляду справ вказаної категорії є неприпустимим.
Колегія суддів вважає, що за встановлених фактичних обставин в справі та наданих доказів суди першої та апеляційної інстанції передчасно висували, що невихід позивачки на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, може мати наслідком звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул.
Під час листування з позивачкою щодо залишення без розгляду її заяви про надання відпустки за частиною четвертою статті 12 Закону № 2136-ІХ і необхідності написання нею заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за частиною третьою статті 12 Закону № 2136-ІХ, роботодавець не роз'яснив їй правові підстави та наслідки написання таких заяв.
Суди не врахували, що дії позивачки були обумовлені необхідністю збереження її життя та здоров`я, зважаючи на постійні масовані ракетні обстріли та постійні атаки безпілотників. У такому випадку не може вважається відсутністю з неповажних причин на роботі позивачки.
ВИСНОВКИ: недосягнення компромісу з роботодавцем з приводу підстав для відпустки без збереження заробітної плати - частина третя чи частина четверта статті 12 Закону № 2136-ІХ не є підставою для звільнення працівника пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: склад прогулу, підстави припинення трудових відносин, причини відсутності працівника
