Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 квітня 2026 року
у справі № 751/4086/24
Цивільна юрисдикція
Щодо врахування періодів дефляції під час розрахунку інфляційних втрат кредитора за ч. 2 ст. 625 ЦК України
Фабула справи: ОСОБА_1 отримав у банку кредит. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав в іпотеку нежитлове приміщення. Через неналежне виконання умов цього договору іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував право власності на нього за собою. Вартість предмета іпотеки на 90 відсотків перевищила забезпечені іпотекою вимоги іпотекодержателя. Через невиконання останнім обов`язку повернути різницю коштів позивач у травні 2024 року звернувся до суду. Просив стягнути інфляційні втрати та три проценти річних за період з дня реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у травні 2016 року до моменту добровільного повернення коштів у серпні-вересні 2023 року.
Суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, задовольнив позов частково: стягнув інфляційні втрати та три проценти річних за період із впровадження 12 березня 2020 року карантину через поширення коронавірусної хвороби COVID-19 до добровільного виконання грошового зобов`язання у серпні-вересні 2023 року. Відхилив доводи позивача про те, що у 2018 році позовну давність перервало подання позову й ухвалення рішення про стягнення відшкодування суми, яка перевищила вартість предмета іпотеки.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказував на відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування п.п. 12 і 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема щодо обчислення, зупинення перебігу позовної давності «для стягнення інфляційних втрат, зокрема за березень 2017 року, квітень 2017 року, завершення якого припадає відповідно на квітень 2020 року, травень 2020 року (що входить до періоду дії карантину), оскільки цих норм права… не існувало на час ухвалення судових рішень у справі № 127/15672/16.
Правова позиція Верховного Суду: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням. Тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню позову. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи з відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є заходами відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання у вигляді відшкодування майнових втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів й отримання компенсації за неналежне виконання зобов'язання. Інфляційні втрати розраховуються виходячи із суми боргу, помноженої на індекс інфляції за весь період прострочення, без виключення будь-яких місяців, у тому числі тих, у яких мала місце дефляція.
Висновки: за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати розраховуються не за окремі інтервали часу, а за весь період прострочення. З огляду на це, якщо індекс інфляції в окремі періоди (місяці) є меншим одиниці (меншим, ніж 100%), що характеризує їх як періоди дефляції, то це не впливає на необхідність урахувати відповідний індекс під час розрахунку інфляційних втрат кредитора. Кредитор не має отримати додаткову перевагу (можливість стягнення більшого розміру інфляційних втрат) унаслідок помилкових математичних операцій (виключення із розрахунків індексів інфляції, які менші одиниці), а боржник повинен бути впевненим у тому, що періоди часу, коли мала місце дефляція, не зумовили знецінення коштів кредитора, яке може вплинути на обсяг відповідальності боржника.
Ключові слова: сплив позовної давності, значення строків давності, наслідки запровадження карантину
