Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 червня 2026 року
у справі № 990/597/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо недопустимості формального підходу при поверненні заяви про зміну підстав позову
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Касаційний адміністративний суд ухвалою заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову повернув заявнику на підставі частини восьмої статті 47 КАС України, оскільки позивач не подав доказів направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи.
ОЦІНКА СУДУ
Після відкриття провадження у справі, позивач має диспозитивне право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву.
У перших двох реченнях частини восьмої статті 47 КАС України зазначено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
У третьому реченні тієї ж частини встановлені правові наслідки недотримання цих вимог, а саме у разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Зі змісту цих норм, які регулюють порядок подачі заяви, зокрема, про зміну підстав позову, можна виснувати, що така заява підлягає поверненню у випадку неподання доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Процесуальні вимоги не можуть застосовуватися формально, без урахування їхньої мети та обставин справи і створювати непропорційні перешкоди для реалізації права на судовий захист.
ВИСНОВКИ: у зв`язку з надходженням від позивача заяви, визначеної у частині першій статті 47 КАС України, у суду першої інстанції виник обов'язок розглянути таку заяву, перевірити її на відповідність вимогам строку її подання і направлення іншим учасникам справи та вирішити питання про її прийняття чи повернення.
У цій справі суд першої інстанції, установивши недоліки поданої заяви про зміну підстав позову, повернув її заявнику, не вживши заходів задля з'ясування виконання позивачем установлених законом умов для вчинення такої процесуальної дії.
Отож, за умови належного дотримання процесуальних прав учасників судового процесу та уникаючи занадто формального ставлення до передбачених законом вимог суд першої інстанції не був позбавлений можливості з'ясувати дотримання позивачем правил вчинення такої процесуальної дії, а саме подання заяви про зміну підстав позову.
Такий формальний підхід не лише обмежив диспозитивні права позивача, передбачені частиною першою статті 47 КАС України, але й знівелював принципи адміністративного судочинства, зокрема змагальності сторін, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови повернення заяви, заборона надмірного формалізму, право на доступ до правосуддя
