Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2026 року
у справі № 161/18872/25
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості здійснення психологічного насильства стосовно особи, яка звертається із заявою про видачу обмежувального припису, дистанційно
Фабула справи: ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1, на строк 6 місяців, яким просила заборонити ОСОБА_1 спілкування з нею, телефонні переговори, або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб її розшукувати, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1, переслідувати її і в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні заяви відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у забороні ОСОБА_1 телефонних переговорів або контактування з ОСОБА_2 через інші засоби зв'язку через третіх осіб, та забороні ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1, переслідувати її, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_1, яким заборонено йому:
- телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_2 через інші засоби зв'язку через третіх осіб;
- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1, переслідувати її.
В решті рішення залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що апеляційний суд не встановив жодної з обов'язкових ознак психологічного насильства, зокрема: системності відповідної поведінки, її умисного характеру, цілеспрямованості на приниження, контроль чи інше деструктивне втручання у психічну сферу особи, а також відсутні будь-які встановлені судом наслідки у вигляді шкоди психічному здоров'ю чи реальної загрози її заподіяння. Натомість апеляційний суд обмежився формальним посиланням на сам факт конфліктних відносин між сторонами, не з'ясувавши їх причин, характеру, тривалості, інтенсивності та правової природи, що призвело до підміни правової оцінки доказів припущеннями.
Правова позиція Верховного Суду: задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису в частині заборони ОСОБА_6 телефонних переговорів або контактування з ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку через третіх осіб, а також розшукування особисто і через третіх осіб ОСОБА_2, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_1, та її переслідування, апеляційний суд вважав доведеними підстави для застосування обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність конфлікту між колишнім подружжям, факт вчинення психологічного насильства в сім`ї колишнім чоловіком, а також відсутність бажання примирення у постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_1 і відсутність ознак щирого каяття у кривдника.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки надані заявником докази у їх сукупності підтверджують вчинення щодо неї психологічного насильства, яке відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є однією з форм домашнього насильства.
Як убачається з матеріалів справи, заявник систематично отримувала повідомлення образливого та принизливого змісту, у яких на її адресу висловлювались звинувачення, погрози негативними наслідками, а також використовувались висловлювання, спрямовані на приниження честі та гідності заявника. Зокрема, ОСОБА_1 звинувачував заявника у викраденні дітей, називав її неповноцінною людиною та висловлював інші образи, які виходять за межі допустимої конфліктної комунікації між сторонами.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував не лише зміст окремих повідомлень, а й їх загальний характер, систематичність та спрямованість. Сукупність використаних висловлювань свідчить про намагання здійснити психологічний вплив на заявника шляхом залякування, приниження та створення емоційно-напруженої атмосфери спілкування.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що заявник, звернувшись до суду, мала на меті вжиття заходів попередження вірогідного продовження чи повторення вчинення насильства з боку ОСОБА_1, прагнула запобігти настанню тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а тому видача такого припису направлена на забезпечення першочергової безпеки ОСОБА_2.
При цьому, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять відомості про звернення заявника до правоохоронних органів з приводу поведінки ОСОБА_1, про винесення щодо нього у 2022 році працівниками поліції термінового заборонного припису, які вказують на тривалість характеру психологічного впливу на потерпілу особу, який викликав у неї почуття тривоги, емоційної напруги та страху за власну безпеку. Таким чином, після винесення працівниками поліції термінового заборонного припису ОСОБА_1 не надав критичної оцінки агресивності своїх дій, продовжував вчиняти психологічне насильство відносно заявника, що вказує на високий ступінь ризику повторення ним таких дій, що може поглибити (збільшити) психоемоційні страждання заявника ОСОБА_2.
Крім того, в матеріалах справи наявний висновок спеціаліста у сфері психології, який підтверджує негативний вплив такої поведінки на її психоемоційний стан. Хоча самі по собі такий висновок не встановлює беззаперечного факту вчинення домашнього насильства, проте він є належним доказом наслідків відповідної поведінки для психологічного стану потерпілої особи та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків продовження психологічного насильства та необхідність застосування обмежувального припису як превентивного заходу, спрямованого на забезпечення безпеки заявника та недопущення подальшого психологічного тиску на неї.
Висновки: доводи про те, що ОСОБА_1 перебуває за межами України самі по собі не спростовують факту психологічного насильства, оскільки останнє може здійснюватися дистанційно, з використанням засобів зв'язку, електронних комунікацій та месенджерів. Вирішальним в даній ситуації є не спосіб комунікації, а характер впливу на потерпілу особу та його наслідки.
Ключові слова: захист від домашнього насильства, права батьків, відповідальність батьків
