Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2026 року
у справі № 607/9097/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення остаточного покарання у разі вчинення особою кількох тотожних кримінальних правопорушень до та після постановлення попереднього вироку
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_21 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК, і йому призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 190 КК (тут і далі - в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 1 ст. 353 КК (тут і далі - в редакції Закону № 3207-VI від 07 квітня 2011 року) у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_21 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання ОСОБА_21 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 2 ст. 190 КК (тут і далі - в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року)у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- за ч. 3 ст. 190 КК (тут і далі - в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 1 ст. 353 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_21 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком за ч. 2 ст. 190 КК, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК, за ч. 3 ст. 190 КК, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК, за ч. 4 ст. 190 КК, ч. 1 ст. 353 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, і призначено ОСОБА_21 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ст. 72 КК в строк призначеного покарання зараховано термін його попереднього ув'язнення.
За цим же вироком визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК, ОСОБА_33 і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Суд першої інстанції вирішив також долю цивільних позовів потерпілих.
Ухвалою апеляційного суду матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_33 - ОСОБА_34 на вирок міськрайонного суду щодо обвинуваченого ОСОБА_33 виділено в окреме провадження та зупинено судове провадження в цій частині до звільнення обвинуваченого ОСОБА_33 з військової служби.
Апеляційний суд ухвалою апеляційні скарги ОСОБА_21 та його захисника ОСОБА_20 залишив без задоволення.
Оскільки провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_33 виділено в окреме та зупинено, вирок суду першої інстанції змінено в частині вирішення цивільних позовів потерпілих
ОЦІНКА СУДУ
Застосування положень статей 70 і 71 КК у взаємозв`язку з приписами статей 32 і 33 КК формує цілісний механізм визначення остаточного покарання у випадках, коли особа засуджується за вчинення кількох кримінальних правопорушень і при цьому одне або кілька з них були вчинені як до ухвалення попереднього вироку так і після нього. У цьому механізмі для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК має значення не повторність тотожних кримінальних правопорушень, а саме час їх вчинення - до чи після постановлення попереднього вироку.
Кримінальний закон не передбачає можливості незастосування ч. 4 ст. 70 КК лише з тієї підстави, що відповідні кримінальні правопорушення, які вчинені особою як до ухвалення попереднього вироку, так і після нього є тотожними та охоплюються однією статтею або частиною статті Особливої частини КК.
Питання кримінально-правової кваліфікації тотожних кримінальних правопорушень і питання призначення покарання за їх вчинення не є однаковими за своїм змістом. Тотожність кримінальних правопорушень може впливати на їх кваліфікацію, однак сама по собі не змінює передбаченого кримінальним законом порядку визначення покарання особі у випадку, коли частина таких правопорушень була вчинена до постановлення попереднього вироку. У ч. 4 ст. 70 КК законодавець визначив правила безвідносно до того, чи охоплюються скоєні діяння, вчинені до постановлення попереднього вироку та після нього однією частиною статті Особливої частини КК чи різними частинами (статтями), чи є вони тотожними, однорідними або різнорідними.
Відсутні підстави до застосування положень ст. 33 КК відокремлено від приписів ч. 4 ст. 70 КК, які у сукупності утворюють нерозривне поєднання приписів кримінального закону, які конкретизують їх положення в ситуації, коли тотожні правопорушення були вчинені як до, так і після постановлення вироку.
Застосування ч. 4 ст. 70 КК зумовлене виключно часовим критерієм вчинення кримінальних правопорушень - наявністю епізодів, учинених до постановлення попереднього вироку, які не були охоплені ним.
Ч. 4 ст. 70 КК є спеціальною нормою, яка визначає порядок дій суду у випадках, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, а тому є помилковим правозастосування, за якого суд, встановивши, що особа вчинила кілька тотожних кримінальних правопорушень, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша - після його постановлення, не застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК щодо тих правопорушень, які були вчинені до попереднього вироку.
Положення КК, що регулюють призначення покарання (розділ ХІ Загальної частини КК), не передбачають альтернативних підходів до обчислення остаточного покарання залежно від характеру кримінальних правопорушень (тотожних, однорідних чи різнорідних), вчинених особою як до ухвалення попереднього вироку, так і після нього. Такий критерій у статтях цього розділу відсутній.
Отже, при визначенні остаточного покарання важливе значення має час вчинення кримінальних правопорушень - до чи після постановлення попереднього вироку. Положення ч. 4 ст. 70 КК мають застосовуватися незалежно від того, чи є тотожними кримінальні правопорушення, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша - після його постановлення.
ВИСНОВКИ: якщо після постановлення вироку у справі (далі -вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші - після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності:
- спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;
- далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК;
- потім - призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;
- далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;
- після цього - за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2.
Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (далі - вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, оцінка епізодів злочинної діяльності, множинність злочинів
