Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 січня 2026 року
у справі № 161/20739/24
Кримінальна юрисдикція
Щодо умови, за якої рецидив не може бути врахований як обставина, що обтяжує покарання
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, частинами 1, 2 ст. 317 КК України та призначено покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року - 2 місяці позбавлення волі, призначеного покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, повністю приєднано невідбуте додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2020 року, а також частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року, і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності та з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк 3 роки.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 змінив у частині призначеного покарання. Призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч. 1 ст. 317 КК України, більш суворим покаранням, призначеним вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року, призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахував частково відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.
Призначив ОСОБА_7 покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць; за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання, до призначеного за цим вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання, а також частково приєднав невідбуту частину додаткового покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2020 року у виді позбавлення права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк 1 рік, остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, що йому належить на праві приватної власності, та з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на строк 1 рік.
В іншій частині вирок залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 вже був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2024 року за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, і на момент вчинення нового злочину судимість у останнього не була знята або погашена у встановленому законом порядку. З огляду на це апеляційний суд дійшов переконання, що, оскільки обвинувачений вчинив новий умисний злочин після набрання законної сили вироком суду за попереднє умисне кримінальне правопорушення, в діях ОСОБА_7 відповідно до ч. 1 ст. 34 КК України наявний рецидив злочинів та врахував цю обставину при призначенні останньому покарання.
Апеляційний суд не аргументував своє рішення належним чином в частині врахування рецидиву обставиною, яка обтяжує покарання за ч. 4 ст. 185 КК України.
ВИСНОВКИ: якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність злочинів, правила кваліфікації злочинів, рецидивна злочинність
