Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 травня 2025 року
у справі № 712/13009/15
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації діяння особи за ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку стосовно цієї особи за першим епізодом
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком засудив ОСОБА_7: за ч. 1 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням, розпорядженням, обліком, збереженням матеріальних цінностей, на строк 1 рік, а на підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив його від цього покарання у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК; за ч. 3 ст. 191 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з управлінням, розпорядженням, обліком, збереженням матеріальних цінностей, на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав обов'язки, передбачені ст. 76 КК, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 32 КК повторністю злочинів визнається вчиненням двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Тобто від злочину, вчиненого повторно, необхідно відрізняти продовжуваний злочин, що складається з двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об'єднані єдиним злочинним наміром. Об`єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину й окремим (самостійним) злочином будь-яке інше із цих діянь бути не може. При повторності ж тотожних злочинів кожен із них має власну суб`єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.
ВИСНОВКИ: діяння особи кваліфікуються за ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку стосовно цієї особи за першим епізодом у разі, коли суд в одному кримінальному провадженні встановив доведеність вини в першому епізоді, що утворює повторність, і в наступному, який кваліфікується як повторний.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: множинність злочинів, правила кваліфікації злочинів, злочини проти власності
