Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2026 року
у справі № 371/111/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості застосування ст. 46 КК України, якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою суду першої інстанції звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162 КК, на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження в цій частині закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Також звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162 КК, на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, і у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності кримінальне провадження в цій частині закрито.
Постановлено продовжити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Апеляційний суд ухвалою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
В аспекті застосування приписів статей 46, 33, 35 КК слід враховувати, серед іншого, і принцип презумпції невинуватості, закріплений як у ратифікованих Верховною Радою України міжнародно-правових актах, зокрема, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і у ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК, за яким винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
При цьому, необхідно розрізняти особливості застосування ст. 46 КК у разі, коли особі інкриміновано декілька самостійних кримінальних правопорушень в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли наявні ознаки сукупності в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно першого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за першим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи. Основою для такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи.
У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування приписів вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. У протилежному випадку суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд. Оскільки суд не може давати правову оцінку діянням особи, що не є предметом кримінального провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, він, відповідно, позбавлений можливості давати діянню, щодо якого він здійснює судовий розгляд, таку правову оцінку, яка б ґрунтувалася на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд в цьому провадженні не здійснюється, і іншим судом не постановлено обвинувального вироку за оцінкою таких діянь.
З урахуванням принципу презумпції невинуватості положення статей 46, 33, 35 КК вказують на те, що сам факт вчинення кримінального правопорушення вперше автоматично не створює підстав до звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням із потерпілим за наявності реальної сукупності кримінальних правопорушень у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом поряд із іншим(и) окремим(и) самостійним(и) кримінальним(и) правопорушенням(и) в одному кримінальному провадженні.
Отже, особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів, яка має непогашену чи не зняту судимість, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК не можна.
За усталеною правозастосовною практикою, згідно зі статтями 45-48 КК, ч. 1 ст. 97 КК, однією з умов відповідних різновидів звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості вперше. Тому особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи незняту судимість за попередній, у тому числі і необережний злочин, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цих статей не можна.
ВИСНОВКИ: якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади кримінального провадження, множинність кримінальних правопорушень, умови звільнення від кримінальної відповідальності
