Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2026 року
у справі № 127/23718/22[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості застосування ст. 75 КК України в разі вчинення злочинів, передбачених ст. 436-2 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком ОСОБА_6 визнав винуватою та засудив до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2 КК України - на строк 1 рік без конфіскації майна; ч. 3 ст. 436-2 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначення їй покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і ухвалив у цій частині новий вирок, яким визнав її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою ст. 436-2 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2 КК України - на строк 1 рік без конфіскації майна; частиною третьою ст. 436-2 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або вирішення питання про звільнення від його відбування мають межі, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати чи змінити судове рішення на підставі статті 414 КПК у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання хоч і не виходить за межі, установлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, проте за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді на виконання постанови Верховного Суду дослідив наявні у провадженні докази та дійшов висновку, що звільняючи ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, місцевий суд повною мірою не врахував тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до положень статті 12 КК є тяжким, та даних про особу обвинуваченої, а саме того, що вона не визнала вини, не дала критичної оцінки своїй злочинній діяльності, не усвідомила суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, не бажала виправити ситуацію, що склалася, і стати на шлях виправлення. Поза увагою суду залишилися й обставини справи, адже ОСОБА_6 шляхом умисного та цілеспрямованого вираження в соціально орієнтованій мережі «Однокласники» антиукраїнських поглядів підтвердила проросійські наративи й окреслила правильність ворожої пропаганди агресії рф проти України.
Апеляційний суд, врахувавши наведене, а також обставини справи в їх сукупності, ствердив про відсутність можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, вважаючи, що навіть здійснення нагляду з боку органів пробації не забезпечить виправлення і перевиховання винної.
ВИСНОВКИ: законодавець не встановив прямої заборони для застосування статті 75 КК в разі вчинення злочинів, передбачених статтею 436-2 КК. Водночас, Суд зауважує, що питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням належить до дискреційних повноважень суду і вирішується з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності в кожному конкретному випадку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, кримінальні правопорушення проти миру, кримінальні правопорушення проти людяності, кримінальні правопорушення проти міжнародного правопорядку, інформаційна війна
