Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 травня 2026 року
у справі № 681/432/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо наявності ознаки публічності як обов'язкової умови для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 436-2 КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ст. 263 ч. 1 КК України на строк 4 роки; за ст. 436-2 ч. 1 КК України на строк 2 роки.
Мотивація касаційної скарги: засуджений вважає, що в його діях відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 ч. 1 КК України, оскільки надіслані ним повідомлення носили особистий характер, ні до чого не закликали і не були публічними.
Правова позиція Верховного Суду: 03 березня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2110-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», яким було внесено зміни до КК України, зокрема, розділ ХХ цього Кодексу було доповнено статтею 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників». Закон № 2110-ІХ від 03 березня 2022 року набув чинності 16 березня 2022 року.
Ч. 1 ст. 436-2 КК України встановлено відповідальність за:
виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту;
- виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також
- глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Таким чином диспозиція ч. 1 вказаної статті КК України не передбачає публічність дій особи як обов'язкову ознаку для кваліфікації дій особи за ст. 436-2 ч. 1 КК України, а тому доводи касаційної скарги засудженого про відсутність в його діях складу вказаного злочину через відсутність ознаки публічності у направлених ним приватних повідомленнях є безпідставними.
Висновки: просте написання текстового повідомлення з виправдовуванням збройної агресії, тимчасової окупації частини території України або ж глорифікації, передбачених ст. 436-2 ч. 1 КК України, у приватному листуванні може бути кваліфіковане за частиною першою цієї статті, якщо буде доведено умисел на донесення такої позиції до іншої особи.
Ключові слова: правильність кваліфікації, об`єднані матеріали досудових розслідувань, оцінка суворості покарання
