Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2026 року
у справі № 127/23718/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 436-2 КК України у разі відсутності законодавчого визначення терміна «глорифікація» у КК України
Фабула справи: суд першої інстанції вироком ОСОБА_6 визнав винуватою та засудив до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2 КК України - на строк 1 рік без конфіскації майна; ч. 3 ст. 436-2 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначення їй покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і ухвалив у цій частині новий вирок, яким визнав її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою ст. 436-2 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 436-2 КК України - на строк 1 рік без конфіскації майна; частиною третьою ст. 436-2 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Мотивація касаційної скарги: засуджена стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки її доводам, викладеним в апеляційній скарзі з доповненнями, щодо нечіткості терміна глорифікація і відсутності його легального визначення в кримінальному законі попри наявність відповідних зауважень органів державної влади. Вважає, що твердження апеляційного суду про зрозумілість і поширеність терміна глорифікація не має належного правового підґрунтя та суперечить принципу правової визначеності.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з вироком суд апеляційної інстанції не залишив без уваги посилання засудженої на те, що вона нібито не розуміє терміна «глорифікація», який вжито у ст. 436-2 КК України та пред`явленому їй обвинуваченні, адже це слова іншомовного походження.
Дійсно, як указав суд, цей термін є поширеним і зрозумілим, та, зокрема, зустрічається в законодавстві, а саме - Закон України від 05 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» визначає цей термін як вихваляння, звеличення, славлення, прославлення дій та/або бездіяльності осіб, вказаних у п. 11 ч. 1 ст. 5.
Отже, під глорифікацією розуміється вихваляння, звеличення, славлення, прославлення дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань рф, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих рф, а також представників окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи й інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як «повстанці», «ополченці», «ввічливі люди» тощо.
Твердження засудженої про те, що визначення терміна «глорифікація» нечітке, з огляду на наведене вище є неспроможним.
До того ж цей термін використовується і в інших законах, наприклад у Законі України від 13 грудня 2022 року № 2849-IX «Про медіа».
Висновки: відсутність законодавчого визначення терміна «глорифікація» у КК України не впливає на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 цього Кодексу, оскільки самі дії (вихваляння, звеличення, прославлення) є очевидними з матеріалів (дописів, висловлювань). Відсутність дефініції безпосередньо в КК України означає лише те, що правоохоронні органи та суди використовують буквальне, словникове значення слова, яке згадується в інших законах. Бланкетний характер диспозиції вказаної норми не може бути перешкодою до притягнення до кримінальної відповідальності, адже є звичайним засобом законодавчої техніки в КК України.
Ключові слова: зміст глорифікації, кримінальні правопорушення проти миру, кримінальні правопорушення проти людяності, кримінальні правопорушення проти міжнародного правопорядку, інформаційна війна
