Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 жовтня 2025 року
у справі № 707/2235/21[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо пропаганди як об'єктивної сторони кримінального правопорушення за ст. 436-1 КК України
Фабула справи: вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 436-1 КК України за поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Мотивація касаційної скарги: засуджений вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого злочину, адже стороною обвинувачення не доведено наявності в його діях пропаганди, що утворює об'єктивну сторону кримінального правопорушення за ст. 436-1 КК України, або умислу здійснити таку пропаганду.
Правова позиція Верховного Суду: у ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки"визначено, що виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено. Як наслідок, законодавець передбачив кримінальну відповідальність у ст. 436-1 КК України за порушення означеної заборони.
Об`єктивна сторона цього злочину може бути вчинена у одній з таких форм: 1) виготовлення, 2) поширення, 3) публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, 4) публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України.
У цьому провадженні засуджений поширював протягом тривалого часу на своїй сторінці в соціальній мережі зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), атрибутики з відтворенням серпа та молота, п'ятикутної зірки, іншої символіки комуністичної партії, зображення осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії тощо. Хоча серед поширених ним зображень трапилась листівка із зображенням дівчини-українки, суд констатує, що низка інших зображень вочевидь є поширенням символіки комуністичного режиму, що обґрунтовано було враховано судами попередніх інстанцій.
Йдеться про зображення лідерів комуністичного режиму (наприклад, зображення Сталіна із цитатою про те, хто насправді є ворогами народу), зображення серпа та молота, низки інших зображень із символами комуністичного режиму, які містяться в матеріалах провадження і які суд не вбачає за доцільне далі перераховувати, оскільки є судом права, а не факту і може констатувати, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили і правильно констатували факт поширення комуністичної символіки засудженим.
Суд вважає, що діяння з виготовлення, поширення і публічного використання вочевидь є тісно пов`язаними із явищем пропаганди, оскільки зміст пропаганди й полягає у поширенні інформації, ідей, поглядів чи фактів для привернення до них уваги, впливу на громадську думку, демонстрації певних поглядів та ідей.
У ст. 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" визначено, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - це:
- публічне заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму,
- поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях,
- переслідування борців за незалежність України у XX столітті,
- виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Висновки: всі форми злочину, передбаченого ст. 436-1 КК України (виготовлення, поширення, публічне використання, публічне виконання) самі по собі є проявом пропаганди. Тож сам факт доведення умисного вчинення особою вищевказаних дій є достатнім для констатації наявності у її діях як ознак об'єктивної сторони, так і ознак суб'єктивної сторони цього злочину.
Ключові слова: доведення складу злочину, публічне використання символіки комунізму, свобода вираження, порушення абсолютних прав
