Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 червня 2026 року
у справі № 953/7681/22
Цивільна юрисдикція
Щодо підстави для повернення довірителю отриманих повіреним за договором доручення коштів як безпідставно збережених
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава у правомірному порядку припинена. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
У зобов'язальних (договірних) відносинах отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов`язання не припинилося з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Відповідно до частини другої статті 1008 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Наслідки припинення договору доручення, у тому числі у зв'язку з відмовою довірителя від договору доручення, визначені статтею 1009 ЦК України.
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі.
ВИСНОВКИ: враховуючи суму отриманих повіреним коштів, зміст доручення, відсутність відомостей про фактичне виконання доручення (всебічний контроль за виконанням зобов`язань, зокрема з виконання будівельних робіт, повідомлення про порушення зобов'язань та про виконання доручення) слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що у зв`язку з односторонньою відмовою довірителя від договору доручення на підставі частини другої статті 1008 ЦК України отримані, як встановили суди, повіреним на його підставі кошти підлягають поверненню довірителю, оскільки доручення не було виконано.
З розірванням договору доручення відпала підстава для утримання повіреним грошових коштів, переданих йому довірителем.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: договірні зобов’язання, повернення отриманого за договором, припинення правової підстави, кондикційні вимоги, майнові наслідки припинення зобов’язання, обов’язки повіреного
