Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 червня 2026 року
у справі № 755/1834/25
Цивільна юрисдикція
Щодо нормативного регулювання відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньою особою
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, звернулася із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про компенсацію моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову
ОЦІНКА СУДУ
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду (частина друга статті 31 ЦК України).
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (частина перша статті 1178 ЦК України).
Обов`язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли (частина п'ята статті 1178 ЦК України).
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (частина перша статті 1179 ЦК України).
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (частина друга статті 1179 ЦК України).
При задоволенні позову апеляційний суд вказав, що на час вирішення судом спору про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітньою особою, а тому його відповідальність за завдану шкоду настає на підставі статті 1179 ЦК України.
Суди встановили, що 31 серпня 2024 року ОСОБА_15 у віці 13 років завдав тяжких тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_1. Вказані обставини встановлені ухвалою районного суду міста у справі № 753/2235/25.
Апеляційний суд не врахував, що для вирішення питання про суб`єкта, на якого покладається обов`язок з відшкодування шкоди, значення має те, чиєю протиправною поведінкою завдано моральної шкоди - малолітньої чи неповнолітньої особи.
Апеляційний суд не врахував, що батьки (усиновлювачі) мають відшкодовувати шкоду, завдану їхньою неповнолітньою дитиною, за наявності одночасно двох умов: 1) станом на момент завдання шкоди дитини була неповнолітньою (незалежно від віку дитини станом на момент пред'явлення позову); б) станом на момент пред'явлення позову і розгляду справи судом у дитини немає майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди.
ВИСНОВКИ: апеляційний суд помилково застосував під час вирішення спору положення статті 1179 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою», не врахувавши, що на момент заподіяння моральної шкоди ОСОБА_15 був малолітньою особою. Тому для вирішенні спору про відшкодування завданої шкоди належить застосовувати положення статті 1178 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: умови відшкодування шкоди, відповідальність дитини, відповідальність батьків, цивільна дієздатність особи
