Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2026 року
у справі № 761/22509/24
Цивільна юрисдикція
Щодо належних позивачів у справах про відшкодування шкоди на підставі ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Рейтарське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Нест Офіс Ессет Р37», про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У частинах першій, другій статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального покарання не звільняє винного від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану власникові пам`ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією.
Шкода, завдана власникові пам`ятки або уповноваженому ним органові, особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, охоронюваною археологічною територією, відшкодовується відповідно до закону.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Аналіз вищезазначеного у своїй сукупності дає підстави для висновку, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Зобов`язання про відшкодування шкоди за своїм характером правовідношенням, за яким одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону (частина третя статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Оскільки позивачкою при зверненні до суду не було надано доказів належності до суб`єктів права на відшкодування шкоди, перелік яких, фактично, визначено законодавцем у змісті частини першої та другої статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивачки права вимоги про відшкодування шкоди, зокрема, у спосіб зобов`язання відповідача відновити пам`ятку на підставі частини третьої статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, позивачка звернулася до суду із суб'єктивним уявленням про порушений особистий немайновий інтерес як носійки національної пам'яті та мешканки громади, вимагаючи відновлення майна, належного відповідачеві на праві власності, проте не надала суду жодних доказів особистого чи майнового зв`язку з об`єктом, обмежившись виключно посиланням на наявність статусу «носійки української національної пам`яті» та «мешканки громади», що не створює особистого, процесуального права вимагати відбудови приватної власності іншої особи, у даному конкретному випадку - ТОВ «Рейтарське».
Відтак, сама по собі належність позивачки до громади чи нації, без доведення конкретного порушення особистого права, яке мало місце внаслідок протиправної дії відповідача, не є достатньою правовою підставою для задоволення позову
ВИСНОВКИ: тлумачення частини третьої статті 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить, що передбачений вищевказаною нормою обов'язок осіб, які завдали шкоди пам`яткам, їх відновити, є складовою процесу відшкодування шкоди. Належними позивачами у разі виникнення такого спору є визначені у частинах першій та другій статті 47 вищевказаної норми суб'єкти права на таке відшкодування: власник пам`ятки або уповноважений ним орган; особа, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок відшкодування шкоди, належна сторона справи, захист прав на культурну спадщину
