Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 06 травня 2025 року
у справі № 943/1608/24
Цивільна юрисдикція
Щодо істотного значення поведінка потерпілого для визначення розміру відшкодування, завданої джерелом підвищеної небезпеки
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Суд першої інстанції рішенням позов задовольнив частково.
Апеляційний суд постановою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 30 000,00 грн. Стягнув із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 30 000,00 грн. Стягнув із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі, 30 000,00 грн. Стягнув із ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн кожному, а всього 10 000,00 грн. Компенсував ФОП ОСОБА_5 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за апеляційний розгляд справи в розмірі 21 600,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
ВИСНОВКИ: у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність настає незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, однак поведінка потерпілого має істотне значення для визначення розміру відшкодування.
Встановивши факт перебування потерпілого у стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння (2,02 проміле), а також керування у темну пору доби велосипедом, не обладнаним світлоповертачами, апеляційний суд обґрунтовано оцінив поведінку потерпілого як грубу необережність, що відповідно до статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порушення ПДР, підстави відшкодування шкоди, компенсація немайнової шкоди
