Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 серпня 2026 року
у справі № 160/14419/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності у суб`єкта владних повноважень створювати нову інформацію у відповідь на звернення
Фабула справи: Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» (далі - Громадська організація, ГО «Платформа Громадський Контроль») звернулася до суду з позовом до окружного адміністративного суду, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність окружного адміністративного суду щодо неналежного розгляду звернення ГО «Платформа Громадський Контроль»;
- зобов`язати окружний адміністративний суд розглянути звернення ГО «Платформа Громадський Контроль» відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надати письмову інформацію, яка б містила відповіді на питання зазначені у зверненні.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано в частині задоволення адміністративного позову ГО «Платформа Громадський Контроль» та в частині стягнення на користь ГО «Платформа Громадський Контроль» за рахунок бюджетних асигнувань окружного адміністративного суду судові витрати зі сплати судового збору. У частині відмови у задоволенні адміністративного позову ГО «Платформа Громадський Контроль» рішення окружного адміністративного суду залишено без змін. Відмовлено у задоволенні адміністративного позову ГО «Платформа Громадський Контроль» до окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: Громадська організація зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 1, 3, 7, 15, 18, 19, 20 Закону № 393/96-ВР, статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), пункту 1 Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», у контексті, чи зобов`язаний суб'єкт владних повноважень створювати нову інформацію у відповідь на звернення і в яких межах у нього існує цей обов`язок.
Правова позиція Верховного Суду: як убачається з матеріалів справи, інформація, яку Громадська організація просила надати у своєму запиті від 17 квітня 2024 року № 740/24 (який був поданий на підставі Закону № 393/96-ВР), стосувалася кількісних показників надходження та розподілення позовних заяв між суддями Харківського окружного адміністративного суду за 2021, 2022 та 2023 роки, а також щодо подальшого процесуального руху цих заяв з прийняттям щодо них відповідних процесуальних судових рішень (по кожному судді окремо).
Тобто, ГО «Платформа Громадський Контроль» фактично просила у відповідача надати їй статистичні дані діяльності суб`єкта владних повноважень (у цьому випадку - суду), що свідчить про віднесення такої інформації до публічної у розумінні статті 1 Закону № 2939-VI (інформація, отримана або створена в процесі виконання судом своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у володінні цього органу).
Повертаючись до питання, яке поставлене перед судом касаційної інстанції, у співвідношенні до характеру запитуваної інформації, колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово надавалося тлумачення положенням Закону № 2939-VI, у контексті яка саме публічна інформація надається особі на відповідний запит.
Зокрема, у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 127/13810/17, від 26 березня 2020 року у справі № 826/12147/16 та від 13 червня 2024 року у справі № 480/2283/20 Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь повинна бути зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. При цьому норми Закону № 2939-VI регулюють відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
Окрім цього у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 805/4044/17-а Верховний Суд виснував, що розпорядник публічної інформації може надати тільки ту інформацію, якою володіє (яка уже відображена/зафіксована на носіях інформації (паперових, цифрових, аналогових). Для надання відповіді на запит розпорядник не зобов'язаний створювати нову інформацію (як-от аналізувати, систематизувати наявні у нього факти, дані про будь-що чи будь-кого для того, щоб отримати потрібний запитувачу результат). Тому якщо відповідач не володіє запитуваною інформацією (саме в такій площині, як того просить позивач), він не зобов`язаний її створювати. Водночас відповідач як розпорядник публічної інформації повинен надати максимально вичерпну інформацію на запит в тому обсязі, який допустимий з урахуванням обмежень, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.
Висновки: суб'єкт владних повноважень (розпорядник) не зобов'язаний створювати нову інформацію у відповідь на запит чи звернення, якщо вона не існувала раніше. Його обов`язок обмежується наданням уже наявної, задокументованої інформації, якою він реально володіє або зобов'язаний володіти за законом. Цей обов`язок повинен відповідати таким правилам і межам:
- «відсутність обов'язку на створення» означає, що законодавство про доступ до публічної інформації не вимагає проводити нові дослідження, створювати якісно нові масиви даних чи виконувати складну аналітичну роботу під час відповіді;
- «межа компетенції» означає, що якщо запит вимагає створення чогось нового, що виходить за межі повноважень органу, це не є доступом до інформації;
- «виняток щодо обов`язку володіти» слід розуміти так, що орган зобов'язаний надати інформацію, навіть якщо її спеціально попередньо не виготовляли на окремому носії, але за своїм статусом і функціями він повинен був її створити чи мати у своєму розпорядженні;
- «технічна обробка» означає, що простий підрахунок, вибірка або збір даних із наявних у базах документів без створення нового змісту зазвичай не вважаються створенням нової інформації, тому їх виконати зобов`язані.
Ключові слова: право на інформацію, порядок звернення громадян, статистичні дані суду, правовий статус розпорядника інформації
