Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2026 року
у справі № 274/7800/25
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості застосування процесуально-правових наслідків непідписання процесуального документа у разі проставлення у ньому підпису
ФАБУЛА СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з повідомленням (заявою) до відповідача про визнання права.
Ухвалою міськрайонного суду повідомлення (заяву) про визнання права повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, повертаючи заяву, виходив з того, що така заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК та не підписана позивачем.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу позивача на ухвалу міськрайонного суду повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона не підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.
Апеляційний суд при цьому встановив, що під текстом апеляційної скарги, поданої позивачем, зазначено: «Авт.: Вадим», що відповідно до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 не можна вважати належним підписом особи, яка подає процесуальний документ.
ОЦІНКА СУДУ
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина друга статті 175 ЦПК).
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя 356 ЦПК).
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 392 ЦПК).
Аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що:
- норми, які регулюють процесуальну форму, зокрема, встановлюють вимоги до форми та змісту відповідного процесуального документа (позову, апеляційної та касаційної скарги тощо), не повинні допуски такого тлумачення, результатом якого є «нові» формальні вимоги до процесуального документа;
- підстави для настання процесуально-правових наслідків у вигляді повернення відповідного процесуального документа (позову, апеляційної чи касаційної скарги) повинні бути визначені імперативно, вичерпно та не допускати розширювального тлумачення;
- процесуально-правових наслідків у вигляді повернення відповідного процесуального документа (позову, апеляційної чи касаційної скарги) не повинні наставати за ті дії (бездіяльність), які не порушують будь-яких імперативних процесуально-правових норм. Протилежний висновок свідчить про порушення принципу правової визначеності.
З огляду на викладене, перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 356 ЦПК та встановивши, що під текстом цієї скарги, поданої позивачем, зазначено «Авт.: Вадим», суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що це не можна вважати належним підписом особи, яка подає процесуальний документ.
Касаційний суд підкреслює, що рукописний підпис «Вадим», який ідентифікує позивача, є належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання процесуального документа.
Аналогічний підпис міститься також в позовній заяві та касаційній скарзі позивача.
Таким чином, в розпорядженні суду апеляційної інстанції був наявний примірник апеляційної скарги з рукописним підписом особи, яка її подала.
ВИСНОВКИ: проставлення підпису у відповідному процесуальному документі (як у справі, що переглядається, - «Авт.: Вадим») не має та не може мати процесуально-правовим наслідком непідписання відповідного процесуального документа. У разі наявності у документі підпису (як у справі, що переглядається, - «Авт.: Вадим»), неможливо стверджувати, що такий процесуальний документ не підписаний, та застосовувати процесуально-правові наслідки непідписання процесуального документа.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: вимоги до процесуальних документів, реквізити документа, порядок підписання
