Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 жовтня 2026 року
у справі № 760/12903/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо процесуальних наслідків недотримання вимог дистанційного судового провадження під час допиту потерпілої за відсутності її зображення
Фабула справи: районний суд міста вироком визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, і призначив йому покарання із застосуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років і 7 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України зарахував ОСОБА_6 покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та остаточно призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 7 місяців.
Апеляційний суд вироком вирок районного суду міста скасував в частині призначеного покарання й ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років і 8 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 8 місяців. В решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає про допит потерпілої під час судового провадження за допомогою мобільного месенджера, що є порушенням вимог КПК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до змісту ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 цієї статті визначає, що застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені цим Кодексом.
Вказані норми, крім іншого, покликані забезпечити можливість ідентифікувати особу, з якою встановлюється зв`язок.
Висновки: при вивченні відеозапису судового засідання встановлено, що у залі судового засідання були присутні обвинувачений та прокурор. Захисник брав участь у розгляді в режимі відеоконференції.
Також за допомогою засобів зв`язку була присутня, як вказав секретар судового засідання, потерпіла. При цьому на відеозаписі лише чути голос допитуваної особи, яку секретар представив як потерпілу, однак її зображення не відображається (постійний чорний екран).
Таким чином, учасники провадження не мали об`єктивної можливості бачити особу, допит якої здійснюється, тобто в повному обсязі бачити хід судового провадження, що є однією з умов належного проведення судового засідання в режимі відеоконференції. При цьому захисник в судовому засіданні Верховного Суду висловив сумнів у тому, що допитано було саме потерпілу.
За таких обставин Верховний Суд вбачає необхідним виключити з мотивувальних частин вироку апеляційного суду та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України і з вироку суду першої інстанції посилання на показання потерпілої як на доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому виключення з мотивувальних частин указаних вироків посилання на цей доказ в цілому не впливає на обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах провадження.
Ключові слова: умови дистанційного провадження, судовий допит, вимоги до відеоконференцзв'язку, допустимість доказів
