Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 жовтня 2026 року
у справі № 640/1559/20[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо поновлення прокурора на рівнозначній посаді у разі неможливості повернення на попередню військову прокурорську посаду
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ї кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу Генерального прокурора;
- поновити його на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано в частині відмови у визнанні протиправним і скасуванні пункту 1 наказу Генерального прокурора, поновленні на посаді та стягненні середнього заробітку. У цій частині ухвалено нове рішення, яким відповідні позовні вимоги задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі ОСОБА_1 не вимагає збереження статусу військовослужбовця або поновлення на військовій прокурорській посаді. Спір стосується юридичних наслідків одночасного існування таких обставин:
- позивач своєчасно подав заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора і проходження атестації без збереження статусу військовослужбовця;
- успішно пройшов два етапи атестації та був допущений до співбесіди;
- рішення про неуспішне проходження завершального етапу атестації визнано протиправним;
- наказ про звільнення з органів прокуратури не містив передбаченої законом підстави такого звільнення;
- повернення на попередню військову прокурорську посаду стало юридично неможливим унаслідок припинення військової служби і ліквідації системи військових прокуратур.
Якби після скасування рішення кадрової комісії суд відмовив у відновленні статусу прокурора лише з тієї причини, що позивач уже не є чинним прокурором, такий підхід створив би замкнене правове становище. Особа не могла б продовжити атестацію через звільнення, а звільнення зберігало б наслідки, хоча рішення, що перервало атестацію, визнано протиправним.
Скасування рішення кадрової комісії за такого підходу не відновлювало б жодного порушеного права і не мало б практичного юридичного результату. Це не відповідало б завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та праву на ефективний судовий захист.
Держава, допустивши позивача до процедури атестації та провівши її перші етапи, не могла припинити його участь у цій процедурі актом, який не відповідав вимогам обґрунтованості, а потім послатися на наслідки цього ж акта як на перешкоду для відновлення порушеного права.
За загальним правилом частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України незаконно звільнена особа поновлюється на попередній роботі. Суди не вправі самостійно призначати прокурора на конкретну посаду або перебирати кадрові повноваження керівника органу прокуратури.
Визначений апеляційним судом спосіб захисту не означає, що ОСОБА_1 визнається таким, що успішно пройшов атестацію. Він не звільняє позивача від завершення процедури та не позбавляє компетентний орган права ухвалити за її результатами законне рішення.
Апеляційний суд не визначив конкретного структурного підрозділу або штатної посади, на яку має бути призначений позивач. Тому Офіс Генерального прокурора зберігає організаційні повноваження щодо визначення рівнозначної посади з урахуванням структури та штатного розпису.
ВИСНОВКИ: у цій справі буквальне поновлення на попередній роботі неможливе, оскільки позивач припинив військову службу і не може обіймати військову прокурорську посаду. Відмова у поновленні з цієї причини залишила б без усунення наслідки незаконного припинення служби в органах прокуратури.
Поновлення на рівнозначній посаді відновлює той юридичний статус, який є необхідною передумовою для продовження вже розпочатої атестації. Надалі проходження атестації, переведення, призначення або звільнення позивача мають здійснюватися в порядку, встановленому Законом № 113-IX і Порядком № 221.
За виняткової сукупності обставин цієї справи такий спосіб захисту відповідає статтям 2, 245 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 235 Кодексу законів про працю України. Він усуває наслідки незаконного звільнення, не відновлює припинений військовий статус і не підміняє рішення кадрової комісії щодо результату атестації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: статус військового прокурора, припинення публічної служби, правовий статус прокурора, наслідки припинення військової служби
