Правова позиція
Великої Палати Верховного Суд
згідно з Постановою
від 04 липня 2018 року
у справі № 761/12665/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо стягнення боргу в іноземній валюті
Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції (далі - ВДВС РУЮ), у якій зазначав, що рішенням районного суду стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3 308 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 4 746,28 грн. Ухвалою районного суду у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а ухвалу районного суду залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався тим, що боржник - ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» сплатив стягувачу стягнуті за рішенням районного суду 308 доларів США в еквіваленті до гривні, що станом на день ухвалення рішення складало 4 746,28 грн, тому державний виконавець правомірно закрив виконавче провадження у зв'язку із виконанням вказаного рішення в повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правовідносини сторін у цивільній справі є валютними в розумінні ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, оскільки всі розрахунки між сторонами здійснювалися виключно в іноземній валюті (доларах США), а відтак правових підстав для конвертування зобов'язань з іноземної валюти у національну валюту України (гривню) немає. Враховуючи, що в резолютивній частині рішення суду зазначено суму стягнення в іноземній валюті (доларах США) з одночасним визначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення, по стягненню в порядку примусового виконання державним виконавцем підлягають кошти саме в іноземній валюті (доларах США), а не їх гривневий еквівалент на час ухвалення рішення. Тому рішення районного суду виконано частково, оскільки на рахунок стягувача перераховано лише 173,46 долара США, тоді як розмір стягнутої рішенням суду шкоди становить 308 доларів США.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У ч. 3 ст. 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ЗУ № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими ч. ч. 1 і 2 цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
Ухвалюючи рішення у справі, районний суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
У ст. 53 ЗУ № 606-XIV «Про виконавче провадження» закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Висновки: у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті Україниза офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
Ключові слова: стягнення боргу в іноземній валюті, грошове зобов'язання, правовий режим іноземної валюти на території України
