Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2019 року
у справі № 826/13768/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо поважності причин пропуску строку позовної давності прокурором при зверненні з позовом в інтересах держави
Фабула справи: Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України (далі - САП) звернулася до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), у якому просила: визнати недійсним протокольне рішення міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування у частині погодження надання ТОВ «Парі» дозволу на користування надрами з метою видобування природного газу; визнати недійсним наказ Мінприроди в тій частині, якою оформлено й видано ТОВ «Парі» спеціальний дозвіл на користування надрами; визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України ТОВ «Парі» з метою видобування природного газу.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, залишив без розгляду позовну заяву САП з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст.і 99 КАС України, без поважних причин.
Мотивація касаційної скарги: САП вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували того факту, що позовна давність є строком подання позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Натомість суди зробили висновок про самостійність прокурора при поданні позову, взагалі не дослідивши питання підстав представництва на захист інтересів держави прокурором. При цьому скаржник просить урахувати висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Правова позиція Верховного Суду: у випадках звернення до суду суб'єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов'язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення.
Ст. 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Висновки: обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.
Ключові слова: строки давності, звернення до суду в інтересах держави, пропуск строку
