Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2018 року
у справі № 910/11266/17
Господарська юрисдикція
Щодо моменту переходу права власності на транспортний засіб
Фабула справи: ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД” звернулось до суду з позовом до ПАТ "Компанія "Райз", ТОВ "ДІКМАНН СІДС УКРАЇНА" та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна. ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД” вважає, що накладення арешту у межах виконавчого провадження на транспортний засіб, переданий ПАТ "Компанія "Райз" за договором купівлі-продажу у власність ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД”, обмежує його права як власника.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Суди вказали, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД” зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, не надали належної правової оцінки доказам, які підтверджують право власності позивача на автомобіль, а також судами неправильно застосовано норми матеріального права щодо переходу права власності на вказаний транспортний засіб.
Правова позиція Верховного Суду: причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для зняття арешту з майна.
Право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права. Отже, на підтвердження наявності у Позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.
Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Натомість Позивачем не було надано доказів на підтвердження здійснення державної реєстрації транспортного засобу.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження").
Отже, зі змісту вказаних норм права вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.
Висновок: судами не надано належної правової оцінки Договору та Акту приймання-передачі, на які позивач посилається як на підставу набуття права власності на спірний транспортний засіб, в розумінні ст. 334 ЦК України. Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Також судами попередніх інстанцій з урахуванням приписів ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів не встановлено, чи пов'язують вказані положення момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, а лише з'ясовано, що положеннями вказаних актів регулюються та встановлюються обов'язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо). Тобто посилання судів попередніх інстанцій на вказані акти законодавства як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, без встановлення того, чи пов'язується реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, є передчасним.
Ключові слова: забезпечення виконання рішення суду, фактична передача товару, документи на транспортний засіб
