Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2019 року
у справі № 915/870/18
Господарська юрисдикція
Щодо умов застосування заходів забезпечення позову
Фабула справи: Фермерське господарство "Колос" подало позовну заяву про стягнення з ТОВ 5 636 678 грн 06 коп. Позовна заява мотивована понесенням Позивачем збитків через неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки насіння та здійснення Відповідачем поставки Позивачу за Договором насіння соняшника неналежної посівної якості, яка не відповідає заявленій Відповідачем та визначеній в Договорі та в Свідоцтвах на гібридне насіння врожайності цього посівного матеріалу.
Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача. Заява мотивована невжиттям Відповідачем заходів щодо добровільного покриття завданих Позивачу збитків чи їх оплати на підставі направленої Позивачем претензії; у Відповідача відсутнє майно у кількості та вартістю, достатніми для погашення завданих Позивачу збитків у разі постановлення рішення на користь Позивача - про задоволення позову; існують інші ризики умисного ухилення Відповідача від виконання судового рішення у разі постановлення його на користь Позивача, зокрема шляхом виведення Відповідачем наявних грошових коштів з власних рахунків, відчуження належного Відповідачу майна, укладення фіктивних договорів застави та іпотеки, ліквідації юридичної особи тощо. Господарський суд постановив ухвалу, залишену без змін постановою апеляційного господарського суду, про часткове задоволення заяви Позивача про забезпечення позову та про накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, наявні на рахунках, відкритих Відповідачем в банківських установах України.
Мотивація касаційної скарги: відповідач зазначає, що накладення арешту на його рахунки фактично підмінюють собою задоволення позовних вимог у цій справі, розгляд яких навіть ще не розпочався, що відповідно до ст. 137 ГПК України не допускається.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Висновки: Суд погоджується із висновками судів про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів, а також з огляду на те, що заперечуючи в ході розгляду справи (у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень про накладення арешту у цій справі), Відповідач не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.