Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 травня 2019 року
у справі № 686/4267/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо допустимості доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;
- за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі - на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 194 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисники засудженого ОСОБА_1 зазначають, що, всупереч вимог ст. 86 КПК України в основу оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій покладено недопустимі докази, зокрема, протокол про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки ухвала слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на їх проведення стороні захисту не відкривалась.
Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
З матеріалів провадження вбачається, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України стороною обвинувачення не було надано захисту для ознайомлення ухвалу слідчого судді апеляційного суду, на підставі якої у справі проводились негласні слідчі (розшукові) дії - аудіоконтроль особи, хоча дані протоколів їх проведення були покладені судом в основу обвинувального вироку.
Верховний Суд України у постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-237кс(15)17) зазначив, що недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. Недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд. На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються проведення у справі негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини («Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства», «Раманаускас проти Литви», «Банніков проти Росії» та ін.).
Висновки: за правилами ст. 290 КПК України обов'язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали у кримінальному провадженні, крім випадків передбачених абз. 2 ч. 6 ст. 290 КПК України, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін у кримінальному процесі.
Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали, як доказ у справі.
Ключові слова: принципи кримінального судочинства, змагальність сторін, критерії допустимості доказів, право на захист, підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності
